Путь Неприметный - Alkonost

Травы густые прячут ладони,

Шёпот ручьёв в сон меня клонит,

Дрёмотны мысли Солнце ласкает,

Травы безбрежны манят и манят.

Сложит камни в словы,

Напоит меня огнём,

Выведет на поля край

Неприметный путь.

Ворожит узором

На ладонях кровь,

И пьянит далёкий,

К краю близкий, путь.

Путь неприметный,

Близок поля край.

Близка тьма желанна,

Что ведёт меня.

Ворожит узором

На ладонях кровь,

Манит в забытьё

Неприметный путь.

Образ обманный, взор обречённый,

Шёпот мой тайный — древние словы,

Путь неприметен в травах бездонных,

Тело терзает нож заострённый…

Сложит камни в словы,

Напоит меня огнём,

Выведет на поля край

Неприметный путь.

Ворожит узором

На ладонях кровь,

И пьянит далёкий,

К краю близкий, путь.

Путь неприметный,

Близок поля край.

Близка тьма желанна,

Что ведёт меня.

Ворожит узором

На ладонях кровь,

Манит в забытьё

Неприметный путь.

Оживает тьма,

Наполняет даль,

И зовёт меня,

И иду я к ней.

И наполнит сном

Тьма у края дней,

И развеет прах

Над полями.

Край недалёк поля безбрежна,

Солнечны очи в слёзах крови.

Бременем тяжким лёг мне на плечи,

Сталью пронзённый, гаснущий лик.

Путь неприметный

В травах бездонных

Забытьём ворожит, ворожит.

Ворожит забытьём

Путь неприметный,

Ворожит забытьём

Путь неприметный.

Трави густі ховають долоні,

Шепіт струмків у сон мене хилить,

Дрімотні думки Сонце пестить,

Трави безмежні ваблять і ваблять.

Складає каміння в слова,

Напоїть мене вогнем,

Виведе на поля край

Непримітний шлях.

Ворожить візерунком

На долонях кров,

І п'янить далекий,

До краю близький, шлях.

Шлях непомітний,

Близький край поля.

Близька темрява бажана,

Що мене веде.

Ворожить візерунком

На долонях кров,

Маніт в забуття

Непримітний шлях.

Образ обманний, погляд приречений,

Шепіт мій таємний — давні слова,

Шлях непримітний у травах бездонних,

Тіло терзає ніж загострений.

Складає каміння в слова,

Напоїть мене вогнем,

Виведе на поля край

Непримітний шлях.

Ворожить візерунком

На долонях кров,

І п'янить далекий,

До краю близький, шлях.

Шлях непомітний,

Близький край поля.

Близька темрява бажана,

Що мене веде.

Ворожить візерунком

На долонях кров,

Маніт в забуття

Непримітний шлях.

Оживає пітьма,

Наповнює далечінь,

І кличе мене,

І іду я до неї.

І наповнить сном

Темрява біля краю днів,

І розвіє порох

Над полями.

Край неподалік поля безмежна,

Сонячні очі в сльозах крові.

Тяжком тяжким ліг мені на плечі,

Сталю пронизане, гасне обличчя.

Шлях непомітний

У травах бездонних

Забуттям гадає, гадає.

Гадає забуттям

Шлях непомітний,

Гадає забуттям

Шлях непомітний.