Солнце - Иерусалим - Алиса

Где, чудо да разбой,

Правда, да навет,

Песня да вой.

Там, луч да ворожба,

Вера да расчет,

Мир да божба.

Там, уже две тысячи лет

Бьется за людей

Пепел да Свет.

Так, серебрит висок,

Всполохом войны,

Ближний восток.

Припев:

Сквозь свет звезды вечерней, сквозь вой безликой черни, смерть поправший

смертью непобедим!

Ветхий храм разрушить, греть надеждой души и увидеть Солнце-Иерусалим!

Только мне, знать, не с руки биться пламенем за вас.

Отпылили сапоги, проглядел озера глаз.

Вам бы воли через край, рвать своих, что горло драть,

Все одно, что ад, что рай, все одно, где подъедать.

А я, дурак хотел лечить летаргию дряблых душ.

Обломился в полпути, захлебнулся грязью луж.

Я не первый, не второй, кто был с веком поперек,

Кто любви живой водой удобрял песок.

Но только ветер дробит рассветы, словно звезды прибой,

А значит, мне путь держать к ответу, чтоб стать снова собой.

Значит, мне рвать привычки кольца, мерить время с нуля.

Знать, что мир под Покровом Солнца и где-то в нем ты и я!

Где, чудо да разбой,

Правда да навет,

Песня да вой.

Там камни да песок

Делит по себе

Ближний восток.

Там, радуга-дуга

Ладит от земли

Мост в облака,

А выше облаков

Дышит, как живет

МИР да ЛЮБОВЬ!

Припев:

Сквозь свет звезды вечерней, сквозь вой безликой черни, смерть поправший

смертью непобедим!

Ветхий храм разрушить, греть надеждой души и увидеть Солнце-Иерусалим!

Де, диво та розбій,

Щоправда, так віт,

Пісня та вій.

Там, промінь та ворожба,

Віра так, розрахунок,

Світ та божба.

Там уже дві тисячі років

Б'ється за людей

Попіл так Світло.

Так, срібло скроня,

Сполохом війни,

Близький Схід.

Приспів:

Крізь світло зірки вечірньої, крізь виття безликого черні, смерть поправлий

смертю непереможний!

Старий храм зруйнувати, гріти надією душі і побачити Сонце-Єрусалим!

Тільки мені, знати, не з руки битися полум'ям за вас.

Відпилили чоботи, переглянуло озера око.

Вам би волі через край, рвати своїх, що горло драти,

Все одно, що пекло, що рай, все одно де під'їдати.

А я, дурень хотів лікувати летаргію в'ялих душ.

Обломився на півдорозі, захлинувся брудом калюж.

Я не перший, не другий, хто був з століття впоперек,

Хто кохання живою водою удобрював пісок.

Але тільки вітер дробить світанки, немов зірки прибій,

А значить, мені шлях тримати до відповіді, щоб стати знову собою.

Значить, мені рвати звички кільця, міряти час з нуля.

Знати, що світ під Покровом Сонця і десь у ньому ти і я!

Де, диво та розбій,

Правда так, наклеп,

Пісня та вій.

Там каміння та пісок

Ділить за себе

Близький Схід.

Там, веселка-дуга

Ладить від землі

Міст у хмари,

А вище хмар

Дихає, як живе

СВІТ та ЛЮБОВ!

Приспів:

Крізь світло зірки вечірньої, крізь виття безликого черні, смерть поправлий

смертю непереможний!

Старий храм зруйнувати, гріти надією душі і побачити Сонце-Єрусалим!