Ваши пальцы пахнут ладаном - Александр Вертинский

Ваши пальцы пахнут ладаном,

А в ресницах спит печаль.

Ничего теперь не надо нам,

Никого теперь не жаль.

И когда весенней Вестницей

Вы пойдете в синий край,

Сам Господь по белой лестнице

Поведет Вас в светлый рай.

Тихо шепчет дьякон седенький,

За поклоном бьет поклон

И метет бородкой реденькой

Вековую пыль с икон.

Ваши пальцы пахнут ладаном,

А в ресницах спит печаль.

Ничего теперь не надо нам,

Никого теперь не жаль.

Ваші пальці пахнуть ладаном,

А в війах спить смуток.

Нічого тепер не треба нам,

Нікого тепер не жаль.

І коли весняною Вісницею

Ви підете в синій край,

Сам Господь по білих сходах

Поведе Вас у світлий рай.

Тихо шепоче диякон сивенький,

За поклоном б'є уклін

І мете борідкою реденькою

Віковий пил з ікон.

Ваші пальці пахнуть ладаном,

А в війах спить смуток.

Нічого тепер не треба нам,

Нікого тепер не жаль.