Доченьки - Александр Вертинский

У меня завелись ангелята,

Завелись среди белого дня.

Все, над чем я смеялся когда-то,

Все теперь восхищает меня!

Жил я шумно и весело — каюсь,

Но жена все к рукам прибрала,

Совершенно со мной не считаясь,

Мне двух дочек она родила.

Я был против.

Начнутся пеленки…

Для чего свою жизнь осложнять?

Но залезли мне в сердце девчонки,

Как котята в чужую кровать!

И теперь с новым смыслом и целью

Я, как птица, гнездо свое вью

И порою над их колыбелью

Сам себе удивленно пою: —

Доченьки, доченьки,

Доченьки мои!

Где ж вы мои ноченьки,

Где вы соловьи?..

Много русского солнца и света

Будет в жизни дочурок моих,

И что самое главное — это

То, что Родина будет у них!

Будет дом.

Будет много игрушек.

Мы на елку повесим звезду.

Я каких-нибудь добрых старушек

Специально для них заведу.

Чтобы песни им русские пели

Чтобы сказки ночами плели,

Чтобы тихо года шелестели,

Чтобы детства — забыть не могли!

Правда, я постарею немного,

Но душой буду юн как они!

И просить буду доброго Бога,

Чтоб продлил мои грешные дни.

Вырастут доченьки Доченьки мои…

Будут у них ноченьки, Будут соловьи!

А закроют доченьки Оченьки мои,

Мне споют на кладбище Те же соловьи!

У мене завелися ангелята,

Завелися серед білого дня.

Все, над чим я сміявся колись,

Все тепер захоплює мене!

Жив я шумно і весело — каюся,

Але дружина все до рук прибрала,

Цілком зі мною не рахуючись,

Мені двох доньок вона народила.

Я був проти.

Почнуться пелюшки.

Навіщо своє життя ускладнювати?

Але залізли мені в серце дівчинки,

Як кошенята в чуже ліжко!

І тепер з новим змістом і метою

Я, як птах, гніздо своє в'ю

І час над їх колискою

Сам собі здивовано співаю:

Донечки, донечки,

Донечки мої!

Де ж ви мої ноченьки,

Де ви солов'ї?..

Багато російського сонця і світла

Буде в житті доньок моїх,

І що найголовніше — це

Те, що Батьківщина буде у них!

Буде будинок.

Буде багато іграшок.

Ми на ялинку повісимо зірку.

Я якихось добрих стареньких

Спеціально для них заведу.

Щоб пісні їм російські співали

Щоб казки ночами плели,

Щоб тихо роки шелестіли,

Щоб дитинства—забути не могли!

Щоправда, я стару трохи,

Але душею буду юнак як вони!

І проситиму доброго Бога,

Щоби продовжив мої грішні дні.

Виростуть донечки Донечки мої…

Будуть у них ноченьки, Будуть солов'ї!

А закриють донечки Очень мої,

Мені заспівають на цвинтарі Ті ж солов'ї!