Piccolo Bambino - Александр Вертинский

Вечерело.

Пели вьюги.

Хоронили Магдалину,

Цирковую балерину.

Провожали две подруги,

Две подруги — акробатки.

Шел и клоун.

Плакал клоун,

Закрывал лицо перчаткой.

Он был другом Магдалины,

Только другом, не мужчиной,

Чистил ей трико бензином.

И смеялась Магдалина:

Ну какой же ты мужчина?

Ты чудак, ты пахнешь псиной!

Бедный piccolo bambino…

На кладбище снег был чище,

Голубее городского.

Вот зарыли Магдалину,

Цирковую балерину,

И ушли от смерти снова…

Вечерело.

Город ник.

В темной сумеречной тени.

Поднял клоун воротник

И, упавши на колени,

Вдруг завыл в тоске звериной.

Он любил… Он был мужчиной,

Он не знал, что даже розы

От мороза пахнут псиной.

Бедный piccolo bambino!

Вечеріло.

Співали завірюхи.

Ховали Магдалину,

Циркову балерину.

Проводили дві подруги,

Дві подруги - акробатки.

Ішов і клоун.

Плакав клоун,

Закривав обличчя рукавичкою.

Він був другом Магдалини,

Тільки другом, не чоловіком,

Чистив їй трико бензином.

І сміялася Магдалина:

Ну який ж ти чоловік?

Ти, дивак, ти пахнеш псиною!

Бідний piccolo bambino…

На цвинтарі сніг був чистіший,

Блакитніше за міського.

Ось закопали Магдалину,

Циркову балерину,

І пішли від смерті знову...

Вечеріло.

Місто нік.

У темній сутінковій тіні.

Підняв клоун комір

І, впавши на коліна,

Раптом завив у тузі звіриною.

Він любив... Він був чоловіком,

Він не знав, що навіть троянди

Від морозу пахнуть псиною.

Бідолашний piccolo bambino!