Мадам, уже падают листья - Александр Вертинский

На солнечном пляже в июне

В своих голубых пижама

Девчонка — звезда и шалунья —

Она меня сводит с ума.

Под синий berceuse океана

На желто-лимонном песке

Настойчиво, нежно и рьяно

Я ей напеваю в тоске:

Мадам, уже песни пропеты

Мне нечего больше сказать!

В такое волшебное лето

Не надо так долго терзать!

Я жду Вас, как сна голубого!

Я гибну в любовном огне!

Когда же Вы скажете слово,

Когда Вы придете ко мне?

И, взглядом играя лукаво,

Роняет она на ходу:

Вас слишком испортила слава.

А впрочем.

Вы ждите… приду!..

Потом опустели террасы,

И с пляжа кабинки свезли.

И даже рыбачьи баркасы

В далекое море ушли.

А птицы так грустно и нежно

Прощались со мной на заре.

И вот уж совсем безнадежно

Я ей говорю в октябре:

Мадам, уже падают листья,

И осень в смертельном бреду!

Уже виноградные кисти

Желтеют в забытом саду!

Я жду Вас, как сна голубого!

Я гибну в осеннем огне!

Когда же Вы скажете слово?

Когда Вы придете ко мне?!

И, взгляд опуская устало,

Шепнула она, как в бреду:

Я Вас слишком долго желала.

Я к Вам… никогда не приду.

На сонячному пляжі в червні

У своїх блакитних піжамі

Дівча - зірка і пустуни -

Вона мене зводить з розуму.

Під синій berceuse океану

На жовто-лимонному піску

Наполегливо, ніжно і завзято

Я їй співаю в сумі:

Мадам, вже пісні проспівані

Мені нічого більше сказати!

Таке чарівне літо

Не треба так довго терзати!

Я чекаю Вас, як сну блакитного!

Я загину в любовному вогні!

Коли Ви вже скажете слово,

Коли Ви прийдете до мене?

І, поглядом граючи лукаво,

Роняє вона на ходу:

Вас дуже зіпсувала слава.

А втім.

Ви чекайте… прийду!

Потім спорожніли тераси,

І з пляжу кабінки звезли.

І навіть рибальські баркаси

У далекому морі пішли.

А птиці так сумно і ніжно

Прощалися зі мною на зорі.

І ось вже зовсім безнадійно

Я говорю в жовтні:

Мадам, вже падає листя,

І осінь у смертельному маренні!

Вже виноградні кисті

Жовтіють у забутому саду!

Я чекаю Вас, як сну блакитного!

Я гину в осінньому вогні!

Коли Ви скажете слово?

Коли Ви прийдете до мене?!

І, погляд опускаючи стомлено,

Шепнула вона, як у маячні:

Я вас дуже довго бажала.

Я до вас… ніколи не прийду.