В голубой далёкой спаленке - Александр Вертинский

В голубой далекой спаленке

Твой ребенок опочил.

Тихо вылез карлик маленький

И часы остановил.

Все как было, только странная

Воцарилась тишина…

И в окне твоем туманная

Только улица видна.

И прошла ты, сонно-белая,

Вдоль по комнатам одна,

Опустила, вся несмелая,

Штору синего окна.

А потом, едва заметная,

Синий полог подняла,

И, как время, беспросветная,

Шевелясь, поникла мгла.

Стало тихо в дальней спаленке —

Синий сумрак и покой,

Потому что карлик маленький

Держит маятник рукой.

Блок.

А. 1917

У блакитній далекій спаленці

Твоя дитина спочила.

Тихо виліз карлик маленький

І годинник зупинив.

Все як було, тільки дивна

Запанувала тиша.

І в вікні твоїм туманна

Тільки вулицю видно.

І пройшла ти, сонно-біла,

Уздовж по кімнатах одна,

Опустила, вся несмілива,

Штори синього вікна.

А потім, ледь помітна,

Синій полог підняла,

І, як час, безпросвітна,

Ворухнувшись, поникла імла.

Стало тихо в дальній спаленьці

Синій сутінок і спокій,

Тому що карлик маленький

Тримає маятник рукою.

Блок.

А. 1917