Сероглазочка - Александр Вертинский

Я люблю Вас, моя сероглазочка,

Золотая ошибка моя!

Вы — вечерняя жуткая сказочка,

Вы — цветок из картины Гойя.

Я люблю Ваши пальцы старинные

Католических строгих мадонн,

Ваши волосы сказочно длинные

И надменно-ленивый поклон.

Я люблю Ваши руки усталые,

Как у только что снятых с креста,

Ваши детские губы коралловые

И углы оскорбленного рта.

Я люблю этот блеск интонации,

Этот голос — звенящий хрусталь,

И головку цветущей акации,

И в словах голубую вуаль.

Так естественно, просто и ласково

Вы, какую-то месть затая,

Мою душу опутали сказкою,

Сумасшедшею сказкой Гойя…

Под напев Ваших слов летаргических

Умереть так легко и тепло.

В этой сказке смешной и трагической

И конец, и начало светло…

Я люблю Вас, моя сіроколазочка,

Золота моя помилка!

Ви — вечірня моторошна казочка,

Ви - квітка з картини Гойя.

Я люблю Ваші пальці старовинні

Католицьких строгих мадонн,

Ваше волосся казково довге

І надменно-лінивий уклін.

Я люблю Ваші руки втомлені,

Як у тільки знятих із хреста,

Ваші дитячі губи коралові

І кути ображеного рота.

Я люблю цей блиск інтонації,

Цей голос - дзвінкий кришталь,

І головку квітучої акації,

І в словах блакитну вуаль.

Так природно, просто і ласкаво

Ви, якусь помсту затаї,

Мою душу обплутали казкою,

Божевільною казкою Гойя…

Під наспів Ваших слів летаргічних

Померти так легко і тепло.

У цій казці смішної і трагічної

І кінець, і початок світло...