Минутка на пути - Александр Вертинский

Ну что ж, простимся, так и быть,

Минута на пути,

Я не хотел тебя любить,

Прости меня, прости.

Прости за то, что ты была

Любовницей, женой,

Что ты сожгла меня до тла,

Отнявши мой покой.

Что от разлук до новый встреч,

До самого конца

Высоко вы умели жечь

Холодные сердца.

Как мне тебя благодарить,

Минута на пути?

Я не могу тебя забыть,

Прости меня, прости!

Стал я грустный,

Стал печальный,

По утру,

Друг мой тайный,

Друг мой дальний,

Я умру…

Ну, що, попрощаємося, так і бути,

Хвилина на шляху,

Я не хотів тебе любити,

Вибач мені, вибач.

Вибач за те, що ти була

Коханкою, дружиною,

Що ти спалила мене до тла,

Відібравши мій спокій.

Що від розлук до нових зустрічей,

До самого кінця

Високо ви вміли палити

Холодні серця.

Як мені тобі дякувати,

Хвилина на дорозі?

Я не можу тебе забути,

Вибач мені, пробач!

Став я сумний,

Став сумний,

Вранці,

Друг мій таємний,

Друг мій далекий,

Я помру…