Игуменья - Александр Вертинский

Хрупкая игуменья в полутемной нише,

Маленькая женщина с четками в руке.

В этой церкви сводчатой Вы не стали выше

Даже в этой мантии, даже в клобуке.

Справа — посох траурный с голубым сапфиром,

Плачут свечи тонкие и звенят слова.

Маленькая женщина, Вы порвали с миром,

Только память прошлого все еще жива.

И когда устанете Вы следить за хором,

И когда утратите символ слов святых,

Вы покоя ищете утомленным взором

У юного угодника в латах золотых.

Он похож… не правда ли?

Только тот был выше.

Маленькую женщину поднимал шутя…

И склонясь на посох свой в полутемной нише

Хрупкая игуменья плачет, как дитя.

Тендітна ігуменя в полутемній ніші,

Маленька жінка з чітками в руці.

У цій церкві склепінчастій Ви не стали вище

Навіть у цій мантії, навіть у клобуку.

Праворуч— палиця жалобна з блакитним сапфіром,

Плачуть свічки тонкі і звенять слова.

Маленька жінка, Ви порвали зі світом,

Тільки пам'ять минулого все ще жива.

І коли втомитеся Ви стежити за хором,

І коли втратите символ слів святих,

Ви спокою шукаєте стомленим поглядом

У молодого угодника в латах золотих.

Він схожий... неправда?

Тільки той був вищим.

Маленьку жінку піднімав жартома.

І схилившись на палицю свою в півтемній ніші

Тендітна ігуменя плаче, як дитя.