Её письмо на фронт - Александр Вертинский

Ее письмо на фронт

Если будешь ранен, милый, на войне,

Напиши об этом непременно мне.

Я тебе отвечу

В тот же самый вечер.

Это будет теплый, ласковый ответ:

Мол, проходят раны

Поздно или рано,

А любовь, мой милый, не проходит, нет!

Может быть, изменишь, встретишься с другой —

И об этом пишут в письмах, дорогой!

—

Напишу… Отвечу…

Ну, не в тот же вечер…

Только будь уверен, что ответ придет:

Мол, и эта рана,

Поздно или рано,

Погрущу, поплачу… все-таки пройдет!

Но в письме не вздумай заикнуться мне

О другой измене — клятве на войне.

Ни в какой я вечер

Трусу не отвечу.

У меня для труса есть один ответ:

Все проходят раны

Поздно или рано,

Но презренье к трусу не проходит, нет!

Її лист на фронт

Якщо будеш поранений, милий, на війні,

Напиши про це неодмінно мені.

Я тобі відповім

У той самий вечір.

Це буде тепла, ласкава відповідь:

Мовляв, проходять рани

Пізно чи рано,

А любов, мій любий, не минає, ні!

Можливо, зміниш, зустрінешся з другою —

І про це пишуть у листах, дорогий!

-

Напишу… Відповім…

Ну, не в теж ж вечір...

Тільки будь впевнений, що відповідь прийде:

Мовляв, і ця рана,

Пізно чи рано,

Погрущу, поплачу… все-таки минеться!

Але в листі не надумай заїкнутися мені

Про іншу зраду — клятву на війні.

Ні в який я вечір

Боягуз не відповім.

У мене для труса є одна відповідь:

Усі проходять рани

Пізно чи рано,

Але зневага до труса не проходить, ні!