Джимми-пират - Александр Вертинский

Я зная, Джимми, Вы б хотели быть пиратом,

Но в наше время это невозможно.

Вам хочется командовать фрегатом,

Носить ботфорты, плащ, кольцо с агатом,

Вам жизни хочется отважной и тревожной.

Вам хочется бродить по океанам

И грабить шхуны, бриги и фелуки,

Подставить грудь ветрам и ураганам,

Стать знаменитым черным капитаном

И на борту стоять, скрестивши гордо руки…

Но, к сожалению… Вы мальчик при буфете

На мирном пароходе Гватемале.

На триста лет мы с Вами опоздали,

И сказок больше нет на этом скучном свете.

Вас обижает мэтр за допитый коктейль,

Бьет повар за пропавшие бисквиты.

Что эти мелочи, когда мечты разбиты,

Когда в двенадцать лет уже в глазах печаль!

Я знаю, Джимми, если б были Вы пиратом,

Вы б их повесили однажды на рассвете

На первой мочте Вашего фрегата…

Но вот звонок, и Вас зовут куда-то…

Прощайте, Джимми, — сказок нет на свете!

Я знаю, Джиммі, Ви хотіли бути піратом,

Але в наш час це неможливо.

Вам хочеться командувати фрегатом,

Носити ботфорти, плащ, каблучку з агатом,

Вам життя хочеться відважного і тривожного.

Вам хочеться блукати по океанах

І грабувати шхуни, бриги та фелуки,

Підставити груди вітрам і ураганам,

Стати знаменитим чорним капітаном

І на борту стояти, схрестивши гордо руки...

Але, на жаль… Ви хлопчик при буфеті

На мирному пароплаві Гватемалі.

На триста років ми з Вами запізнилися,

І казок більше немає на цьому нудному світлі.

Вас ображає метр за допитий коктейль,

Б'є кухар за зниклі бісквіти.

Що ці дрібниці, коли мрії розбиті,

Коли в дванадцять років уже в очах смуток!

Я знаю, Джіммі, якщо б були Ви піратом,

Ви їх повісили одного разу на світанку

На першій мочті Вашого фрегата…

Але ось дзвінок, і Вас звуть кудись...

Прощайте, Джиммі, казок немає на світі!