Безноженька - Александр Вертинский

Ночью на кладбище строгое,

Чуть только месяц взойдет,

Крошка-малютка безногая

Пыльной дорогой ползет.

Днем по канавам валяется,

Что-то тихонько скулит.

Ночью в траву забирается,

Между могилками спит.

Старой, забытой дороженькой

Между лохматых могил

Добрый и ласковый Боженька

Нынче во сне приходил.

Ноги большие и новые

Ей подарить обещал,

А колокольцы лиловые

Тихо звенели хорал…

«Боженька, ласковый Боженька,

Что тебе стоит к весне

Глупой и малой безноженьке

Ноги приклеить во сне?»

Вночі на цвинтарі суворе,

Щойно місяць зійде,

Крихітка-малютка безнога

Пильною дорогою повзе.

Вдень по канавам валяється,

Щось тихенько скиглить.

Вночі в траву забирається,

Між могилками спить.

Старою, забутою доріжкою

Між кудлатих могил

Добрий і ласкавий Боженька

Нині уві сні приходив.

Ноги великі та нові

Їй подарувати обіцяв,

А дзвінки лілові

Тихо дзвеніли хорал.

«Боженька, ласкавий Боженько,

Що тобі стоїть на весну

Дурній і маленькій безніжці

Ноги приклеїти уві сні?»