Алёнушка - Александр Вертинский

Все, что видывал — не видывал,

Что забыл — не позабыл,

Что давно в уме прикидывал,

Я бы в песню все сложил.

В ней бы плыли гуси-лебеди

За Окою в забытьи,

В тополином тихом трепете

Замирали б соловьи.

За избушкой в два окошечка,

Сам не знаю уж о чем,

Возле пня одна Аленушка,

Горевала б над ручьем.

А в ее ладони смуглые

Вдруг слетала бы с куста

Удивленная и круглая

Детской радости звезда…

Только песня есть красивее

И придумана не мной,

И зовут ее Россиею

И родимой стороной.

В ней за долами, за рощами,

И на всей земле одна

Деревушка есть в Орловщине

И избушка в два окна.

Все, что прожито и пройдено,

Все тобой озарено,

Милая навеки Родина,

Детства милое окно!

Все, що бачив—не бачав,

Що забув—не забув,

Що давно в розумі прикидав,

Я би в пісню все склав.

У ній би пливли гуси-лебеді

За Окою в забутті,

У тополіному тихому трепеті

Завмирали б солов'ї.

За хатинкою у два віконця,

Сам не знаю вже про що,

Біля пня одна Оленка,

Сумувала б над струмком.

А в ї долоні смагляві

Раптом злітала би з куща

Здивована та кругла

Дитяча радість зірка…

Тільки пісня є красивіша

І придумана не мною,

І звати її Росією

І родимою стороною.

В ній за долами, за рощами,

І на всій землі одна

Сільце є в Орловщині

І хатинка в два вікна.

Все, що прожито і пройдено,

Все тобою осяяне,

Мила навіки Батьківщина,

Дитинство миле вікно!