Весенние сады - Александр Дюмин

Не сбылись детские мечты — летает в космосе другой.

На теле синие кресты.

Повенчан временем с бедой.

Вдали родимые края, страданием кончена любовь,

И слёз отчаяния не тая, воспоминанья хлынут вновь.

Прошла этапами судьба, но мог ли кто предположить,

Что первой старая тюрьма научит по-другому жить:

Забыть любимых и родных, себя в себе перебороть

Нарушить заповедь святых и душу выменять на плоть.

Припев:

Как вы бывали к нам добры, весной цветущие, сады.

От любопытных глаз людей скрывали нас в тени аллей.

Смех, слёзы, юности кураж.

Для духа водочки поддашь.

Стеной районом на район.

И я — влюблён.

Чего хотел, тому и быть: раскруткой вывернулся срок.

Не мог и мать похоронить, забился намертво, дружок.

Весной цветущей по садам его любовь пошла с другим,

А он, шатаясь по годам, никем не будет, уж, любим.

Не разольётся трель звонка, письмом никто не навестит.

Седого, но не старика, уже ничто не веселит.

С утра до вечера один.

Потерян, в прожитых годах.

Воспоминаний властелин он где-то там, в своих садах.

Не здійснилися дитячі мрії — літає в Космосі інший.

На тілі сині хрести.

Овінчан часом із бідою.

Вдалині рідні краї, стражданням закінчено кохання,

І сльози відчаю не тая, спогади ринуть знову.

Пройшла етапами доля, але чи міг хто припустити,

Що перша стара в'язниця навчить по-іншому жити:

Забути улюблених і рідних, себе в собі перебороти

Порушити заповідь святих і душу виміняти на тіло.

Приспів:

Як ви були до нас добрі, навесні квітучі, сади.

Від цікавих очей людей приховували нас у тіні алей.

Сміх, сльози, юність кураж.

Для духу горілки піддаси.

Стіною районом на район.

І я — закоханий.

Чого хотів, тому й бути: розкруткою вивернувся термін.

Не міг і мати поховати, забився намертво, друже.

Весною квітучою по садах його кохання пішло з іншим,

А він, хитаючись по роках, ніким не буде, вже, любимо.

Не розіллється трель дзвінка, листом ніхто не відвідає.

Сивого, але не старого, вже ніщо не веселить.

З ранку до вечора один.

Втрачено, у прожитих роках.

Спогадів володарів він десь там, у своїх садах.