Тополя - Александр Дюмин

Я один по улице бреду.

Тот же двор — черёмуха в цвету.

Город мой, я так тебя люблю!

Над Днепром качается туман,

От волнения я немного пьян,

Серенаду завели сверчки

Ой, тихо и спокойно у реки.

Юность пролетела, как дурман,

Я не старый, но чуть-чуть устал.

Годы и друзей нам не вернуть

Рамс окончен.

Короток мой путь.

К чёрту прикуп — это всё судьба.

Тополя мои, вы, тополя.

От жары скрывала тень аллей,

А беда пришла в дождливый день.

Хоть от Златоуста до Харпов —

Почерствело сердце босяков,

Часто снились в горе деревца.

Тополя мои, вы, тополя.

Здравствуй, мама, видишь я с тобой!

Возвратился блудный сын домой.

Ты прости, хорошая, меня.

Как там, мама, наши тополя?

Ты прости, хорошая, меня.

Как там, мама, наши тополя?

Я один по вулиці марення.

Той же двір — черемха в кольорі.

Місто мій, я так тебе люблю!

Над Дніпром хитається туман,

Від хвилювання я трохи п'яний,

Серенаду завели цвіркуни

Ой, тихо і спокійно біля річки.

Юність пролетіла, як дурман,

Я не старий, але трохи втомився.

Роки і друзів нам не повернути

Рамс закінчено.

Короткий мій шлях.

До біса прикуп — це все доля.

Тополі мої, ви, тополі.

Від спеки приховувала тінь алей,

А біда прийшла в дощовий день.

Хоч від Золотоуста до Харпов —

Почервоніло серце босяків,

Часто снилися в горі деревця.

Тополі мої, ви, тополі.

Привіт, мамо, бачиш я з тобою!

Вернувся блудний син додому.

Ти пробач, хороша, мене.

Як там, мамо, наші тополі?

Ти пробач, хороша, мене.

Як там, мамо, наші тополі?