Отпусти меня - Александр Дюмин

Задыхаюсь без тебя, задыхаюсь я Как малец во сне шепчу, пропадаю я!

Помню милые глаза, отвести нельзя…

Что ты делаешь со мной, отпусти меня… отпусти меня…

Помню дикий наш прибой, волны россыпью,

Нам ласкал июньский дождь ноги босые!

Но стучится в окна осень унылая…

С первым ветром ты ушла, моя милая… моя милая …

Будоражит вновь меня закат!

Звёзды осыпаются под утро

Как же мне вернуть твой нежный взгляд!

Как же мне вернуть, хоть на минуту…

Полюбил, и до земли, льёт бродяга-дождь,

Город серый, мрачный мой, для меня пустой…

Ветер мысли рвёт мои, туча серая!

Куда ж тропа моя ведёт, угорелая… угорелая…

Задихаюсь без тебе, задихаюсь я Як хлопчик у сні шепочу, пропадаю я!

Пам'ятаю милі очі, відвести не можна.

Що ти робиш зі мною, відпусти мене… відпусти мене…

Пам'ятаю дикий наш прибій, хвилі розсипом,

Нам пестив червневий дощ ноги босі!

Але стукає у вікна осінь похмура…

З першим вітром ти пішла, моя мила… моя мила…

Збурює знову мене захід сонця!

Зірки обсипаються під ранок

Як мені повернути твій ніжний погляд!

Як мені повернути, хоч на хвилину…

Полюбив, і до землі, ллє бродяга-дощ,

Місто сіре, похмуре моє, для мене порожнє…

Вітер думки рве мої, хмара сіра!

Куди ж стежка моя веде, пригоріла... пригоріла...