Человек с гитарою - Александр Дюмин

Аромат черёмухи да сирень душистая,

Жёлтые подсолнухи, речка серебристая.

Тропкою заросшею, да дорогой старою

Шёл к себе на родину человек с гитарою.

За леском — околица, да церква заброшена,

Золотая рощица вся в стога покошена.

Деревенька русская, в тень берёз попавшая,

У него здесь — родина.

Здесь любовь угасшая.

В лагерях заснеженных да с гитарой ладною

Десять лет отмеренных жил с мечтой отрадною:

Возвратясь на родину, мать обнять любимую,

Дом покрасить краскою, жизнь начать счастливую.

Та мечта — вчерашняя, да и жизнь проехала.

А любовь, угасшая, в город переехала.

Мать здесь похоронена — веточка озябшая,

Встретит парня родина, да изба упавшая.

Аромат черёмухи да сирень душистая,

Жёлтые подсолнухи, речка серебристая.

Тропкою заросшею, да дорогой старою

Шёл к себе на родину человек с гитарою.

Аромат черемхи та бузок запашна,

Жовті соняшники, річка срібляста.

Стежкою заросла, та дорогою старою

Йшла до себе на батьківщину людина з гітарою.

За ліском — околиця, так церква занедбана,

Золотий гайок весь у стогу скошений.

Деревенька російська, в тінь беріз потрапила,

У нього тут — батьківщина.

Тут кохання згасло.

У таборах засніжених та з гітарою ладною

Десять років відміряних жив із мрією відрадною:

Повернувшись на батьківщину, мати обійняти кохану,

Будинок пофарбувати фарбою, життя розпочати щасливе.

Та мрія — вчорашня, та і життя проїхала.

А любов, яка згасла, в місто переїхала.

Мати тут похована — гілочка змерзла,

Зустрічає хлопця батьківщина, що хата впала.

Аромат черемхи та бузок запашна,

Жовті соняшники, річка срібляста.

Стежкою заросла, та дорогою старою

Йшла до себе на батьківщину людина з гітарою.