Валюха - Александр Дюмин

Я выходил из спаленки твоей.

И не взирая на твоё, Валюха, прошлое

Я слушал музыку отмычек от дверей.

И не взирая на твоё, Валюха, прошлое

Я слушал музыку отмычек от дверей.

Как надоело воровать и шаромыжничать

И свою молодость по тюрьмам раздавать,

И то и дело перепрыгивать этапами

И по пути конвой жестокий проклинать.

И то и дело перепрыгивать этапами

И по пути конвой жестокий проклинать.

Как надоели эти шмоны, блин, до ужаса,

Как надоела эта долбаная масть.

Так поневоле я не выйду с изолятора.

Тебя, Валюха, я буду вспоминать.

Так поневоле я не выйду с изолятора.

Тебя, Валюха, я буду вспоминать.

Давай, наяривай, Седой, за Валюху!

Опачки!

Давай, давай, давай!

Давай, давай!

И вот на волю собираюсь я, товарищи —

Душа исполона, измучена, больна.

И, может, честным человеком жить сумею я,

А, может, ждут меня по новой лагеря.

И, может, честным человеком жить сумею я,

А, может, ждут меня по новой лагеря.

И возвращусь к тебе, Валюха синеглазая,

В тот старенький и памятный наш дом.

И обниму тебя, Валюха, так взволнованно.

Не ссы, родная!

По новой заживём!

И обниму тебя, Валюха, так взволнованно.

Не ссы, родная!

По новой заживём!

Я виходив зі спаленки твоєї.

І не поглядаючи на твоє, Валюхо, минуле

Я слухав музику відмичок від дверей.

І не поглядаючи на твоє, Валюхо, минуле

Я слухав музику відмичок від дверей.

Як набридло красти і шаромижнювати

І свою молодість по в'язницях роздавати,

І то і справа перестрибувати етапами

І по шляху конвой жорстокий проклинати.

І то і справа перестрибувати етапами

І по шляху конвой жорстокий проклинати.

Як набридли ці шмони, блін, до жаху,

Як набридла ця довбана масть.

Так мимоволі я не вийду з ізолятора.

Тебе, Валюхо, я згадуватиму.

Так мимоволі я не вийду з ізолятора.

Тебе, Валюхо, я згадуватиму.

Давай, наяривай, Сивий, за Валюху!

Опачки!

Давай давай давай!

Давай давай!

І ось на волю збираюся я, товариші —

Душа сполонена, змучена, хвора.

І, може, чесною людиною жити зумію я,

А, може, чекають мене по новому таборі.

І, може, чесною людиною жити зумію я,

А, може, чекають мене по новому таборі.

І повернусь до тебе, Валюха синьоока,

У той старенький і пам'ятний наш будинок.

І обійму тебе, Валюхо, так схвильовано.

Неси, рідна!

По нової заживемо!

І обійму тебе, Валюхо, так схвильовано.

Неси, рідна!

По нової заживемо!