Белый туман - Александр Дюмин

Холодом укрытая душа

Засыпала в стареньком вагоне.

Богом позабытые места

Вновь её встречали на перроне.

Вновь колючий ветер, смерть в лицо.

Вновь назад отрезана дорога.

Только лишь порою письмецо

Прилетит с родимого порога.

Белый туман (белый туман) землю укрыл.

Белый туман (белый туман) я не забыл.

Белый туман (белый туман) — первый конвой.

Белый туман (белый туман) — дорога домой.

Сделана отметка на стене,

Перевёрнут день календаря.

И тоскует где-то обо мне

Запоздавшая моя весна.

Разведённый кем-то костерок

Догорит, а угли разнесёт.

Вот и так же кончится мой срок.

Вольный ветер к дому приведёт.

Белый туман (белый туман) землю укрыл.

Белый туман (белый туман) я не забыл.

Белый туман — первый конвой.

Белый туман, вернусь я домой.

Холодом вкрита душа

Засипала в старому вагоні.

Богом забуті місця

Знову її зустрічали на пероні.

Знов колючий вітер, смерть в обличчя.

Знову назад відрізана дорога.

Лише часом лист

Прилетить із родинного порога.

Білий туман (білий туман) землю накрив.

Білий туман (білий туман) я не забув.

Білий туман (білий туман) - перший конвой.

Білий туман (білий туман) - дорога додому.

Зроблено відмітку на стіні,

Перегорнутий день календаря.

І сумує десь про мене

Моя весна, що запізнилася.

Розведене кимось багаття

Догорить, а вугілля рознесе.

Ось і так що скінчиться мій термін.

Вільний вітер до будинку приведе.

Білий туман (білий туман) землю накрив.

Білий туман (білий туман) я не забув.

Білий туман - перший конвой.

Білий туман, повернусь я додому.