Крепитесь люди, скоро лето! - Олег Митяев

Я уже заскучал по столице,

(А прошло-то всего три недели…)

По озябшим прохожим, по лицам,

По которым скучается мне.

Возвращаться пора, как из плена,

И гадать, с кем бы первым напиться —

По разводам метрополитена,

По большой разноцветной руке.

Там сейчас после Нового Года

Тополя в заграничных гирляндах,

И расщедрилась мама-природа,

Так что снег бесконтрольно летит,

И крещенские злятся метели,

И такая стоит непогода,

Что гаишники окоченели

И полгорода в пробках стоит.

И кто-то пишет

Рукой согретой

На замороженном троллейбусном стекле:

«Крепитесь, люди,

Скоро лето!" —

И всем от этого становится теплей.

И когда через несколько суток,

Поборов и пространство, и время,

Мы проткнем шереметьевский сумрак

И опустимся в море огней,

Я по милой земле прошагаю,

Потеряв свой последний рассудок,

И конечно, еще прочитаю

Эту надпись в сиреневой мгле,

Что так любезно

Была прогрета

На замороженном троллейбусном стекле:

«Крепитесь, люди,

Скоро лето!" —

И мне в который раз покажется теплей.

И душа, словно льдина, отчалит

В дрейф по старым дворам и по кухням,

К тем, с которыми в самом начале

Мы не знали, что тронется лед.

И на мелкие зайчики солнца

Разобьются все наши печали,

И с добрейшей улыбкой японца

Круглолицее лето придет.

Когда на сердце

Покоя нету,

Когда оно промозглым днем чего-то ждет,

Крепитесь, люди —

Скоро лето,

К нам наше лето обязательно придет.

p.s В последнем куплете — транспонирование в Hm

Я вже занудьгував за столицею,

(А минуло лише три тижні…)

По мерзлих перехожих, по обличчях,

За яким нудьгує мені.

Повертатися час, як із полону,

І гадати, з ким би першим напитися —

За розлученням метрополітену,

По великій різнокольоровій руці.

Там зараз після Нового Року

Тополі в закордонних гірляндах,

І розщедрилася мама-природа,

Так що сніг безконтрольно летить,

І хрещенські зляться хуртовини,

І така стоїть негода,

Що даішники задубіли

І півміста в пробках стоїть.

І хтось пише

Рукою зігрітою

На замороженому тролейбусному склі:

«Кріпіться, люди,

Скоро літо!" -

І все від цього стає тепліше.

І коли через кілька діб,

Поборів і простір, і час,

Ми проткнемо шереметьєвський сутінки

І опустимося в море вогнів,

Я по милою землі прокрочу,

Втративши свій останній розум,

І, звичайно, ще прочитаю

Цей напис у бузковій темряві,

Що так люб'язно

Була прогріта

На замороженому тролейбусному склі:

«Кріпіться, люди,

Скоро літо!" -

І мені вкотре здасться тепліше.

І душа, немов крижина, відправиться

В дрейф по старих дворах і по кухнях,

До того, з якими на самому початку

Ми не знали, що рушить лід.

І на дрібні зайчики сонця

Розіб'ються всі наші печалі,

І з доброю усмішкою японця

Круглолице літо прийде.

Коли на серці

Спокою немає,

Коли воно вогким днем ​​чогось чекає,

Кріпіться, люди —

Скоро літо,

До нас наше літо обов'язково прийде.

p.s В останньому куплеті — транспонування в Hm