Les étrangers - Léo Ferré

Regarde-la, ta voile, elle a les seins gonfls

La mare de tantt te l’a dshabille

Les bateaux, comme les filles, a fait bien des chichis

Mais ce genre de bateau, a drague pas dans Paris

T’as les yeux de la mer et la gueule d’un bateau

Les marins, c’est marrant, mme terre, c’est dans l’eau

Ta maman a piqu sur ta tte de vieux chien

Deux brillants que tu mets quand t’embarques ton destin

C’est pas comme en avril, en avril soixante-huit

Lochu, tu t’en souviens, la mer, on s’en foutait

On tait trois copains avec une tragdie

Et puis ce chien perdu tout prt s’suicider

Quand la mer se ramne avec des trangers

Homme ou chien, c’est pareil, on les r’garde naviguer

Et dans les rues d’Lorient ou d’Brest pour les sauver

Y’a toujours un marin qui rallume son voilier

Regarde-la, ta quille, la mer en alle

La mare de tantt te l’a tout enjupe

Les bateaux, comme les filles, a fait bien du chiqu

Mais quand on s’fout l’eau, faut savoir naviguer

T’as le cњur comme ces rocs vtus de Chantilly

Quand la tempte y’a fait un shampooing dans la nuit

Ta maman t’a croch deux ancres aux doigts de chair

Et les lignes de ta main a s’lit au fond d’la mer

C’est pas comme en avril, en avril soixante-huit

Lochu, tu t’en souviens, dans ces rues de l’emmerde

On tait trois copains au bout de mille nuits

Et le jour qui s’pointait afin que rien ne s’perde

Quand la mer se ramne avec des trangers

En Bretagne, y’a toujours la crperie d' ct Et un marin qui t’file une bonne crpe en ciment

Tellement il y a fourr des tonnes de sentiments

Regarde-la, ta barre comme de la Pop musique

a fait un vrai bordel chez les maquereaux trs chics

La mer a ses anglais avec le drapeau noir

On dirait Soixante-huit qui s’en r’vient du trottoir

Ma maman m’a cousu une gueule de chimpanz

Si t’as la gueule d’un bar, j’m’appelle Ppe Ferr

C’est pas comme en avril, en avril de mon cul

Dans ce bar endoss au destin de la rue

Et c’est pas comme demain, en l’An de l’An Dix mille

Lochu, tu t’en souviens, c’tait beau dans c’temps-l

La mer dans les Soleils, avec ou bien sans quille

Un bateau dans les dents, des toiles dans la voix

Et quand on se ram’nait avec nos Galaxies

a faisait un silence vous mourir d’envie

Et les soirs d’illusion avec la nuit qui va Dans Brest ou dans Lorient, on pleure et on s’en va

L’An Dix mille… Lochu?

Tu t’rappelles?

L’An Dix mille… Tu t’rappelles?

Lochu?

L’An Dix mille, l’An Dix mille, l’An Dix mille.

Подивись на неї, твою фату, у неї роздуті груди

Ставок Тантт роздяг його за вас

Човни, як і дівчата, набули галасу

Але такий човен не заграє в Парижі

У вас очі моря і рот човна

Моряки, смішно, земля ж, у воді

Твоя мама вколола голову твоєму старому собаці

Дві блискітки, які ти пускаєш у свою долю

Це не так, як квітень, шістдесят вісім

Лочу, пам'ятаєш, море, нам було байдуже

Ми були трьома друзями з трагедією

А потім цей загублений пес, готовий покінчити життя самогубством

Коли море котиться з чужими людьми

Людина чи собака, одне й те саме, ми дивимося, як вони пливуть

А на вулицях Лоріяна чи Бреста їх рятувати

Завжди знайдеться моряк, який вмикає свій вітрильник

Подивись на неї, свій кіль, море йде

У ставку Тант все це на вас

Човни, як і дівчата, заробили багато грошей

Але коли вам байдуже до води, ви повинні знати, як орієнтуватися

Ти маєш серце, як ті скелі, одягнені в Шантійї

Коли буря змила його вночі

Твоя мама підчепила тобі два якоря з м’ясними пальцями

І лінії твоїх рук читаються на дні моря

Це не так, як квітень, шістдесят вісім

Лочу, пам'ятаєш, на цих вулицях лайна

Ми були трьома друзями після тисячі ночей

І день, що світав, щоб нічого не пропало

Коли море котиться з чужими людьми

У Бретані завжди є млинці поруч і моряк, який дає вам хороший цементний креп

Отже, є маса почуттів

Подивіться на це, ваш бар любить поп-музику

влаштував справжній безлад у дуже шикарних сутенерів

Море має свою англійську мову з чорним прапором

Здається, шістдесят вісім повертається з тротуару

Моя мама зшила мені обличчя шимпанза

Якщо ти схожий на бар, мене звуть Ппе Фер

Це не як квітень, квітень моєї дупи

У цьому барі закріплена доля вул

І це не так, як завтра, десятитисячного року

Лочу, пам’ятаєш, у ті часи було гарно

Море на сонці, з кілем або без

Човен у зубах, павутиння в голосі

І коли ми повернемося з нашими Галактиками

мовчав ти вмираєш

І вечори ілюзії з ніччю, що йде в Бресті чи в Лорієні, ми плачемо і йдемо

Десять тисяч… Лочу?

Ти пам'ятаєш?

Десятитисячний рік... Ви пам'ятаєте?

Лочу?

Рік десять тисяч, рік десять тисяч, рік десять тисяч.