Барин и вурдалак - КняZz

Плохие нынче времена!

Крестьян одолевает страх.

Нависла на Землёй кровавая Луна и лес нечистой силою пропах.

А что в народе говорят: в краях завёлся Вурдалак.

Лишает человека воли его взгляд, и тянет жертву медленно во мрак!

Зря на подмогу уповал…

Вновь упыря не обмануть!

Гонца с письмом в столицу барин посылал, —

Истерзанное тело конь вернул.

А между тем, больной жене не помогало ничего.

Она хватала крест, висящий на стене —

Швыряла в грудь священника его.

Что ж ты, барин, снова хлещишь водку с утра?

Знать одолела ненавистная хандра.

Слуга твой, в прошлом — славный малый,

Нынче — жаждит крови алой.

Присягнув на верность силам зла!

Слуга твой, в прошлом — славный малый,

Нынче — жаждит крови алой.

Присягнув на верность силам зла!

Упырь явился ко двору.

Эй, барин, отдавай жену.

Вы все больной её больной считаете, а зря!

Она такой же станет, как и я!

Священник кркнул: «Это вздор!»

Господь поможет зло изгнать!

Но в этот миг, его словам наперекор —

Клыки у барыни вдруг стали выростать.

Посмотрела взглядом хищным и не родным.

На помещика и сделался седым его до сели тёмный волос.

Закричала она в голос, ужасом сковала ледяным.

Пронзила уши диким криком,

В лес сбежав со злобным ликом —

Для людей кошмаром став ночным!

Погані нині часи!

Селян долає страх.

Навис на Землі кривавий Місяць і ліс нечистою силою пропах.

А що в народі кажуть: у краях завівся Вурдалак.

Позбавляє людини волі його погляд, і тягне жертву повільно в пітьму!

Даремно на допомогу уповав…

Знов упиря не обдурити!

Гонця з листом у столицю пан посилав, —

Знівечене тіло кінь повернув.

А між тим, хворій дружині не допомагало нічого.

Вона хапала хрест, що висить на стіні —

Шпурляла в груди священика його.

Що ж ти, пане, знову хльощиш горілку з ранку?

Знати здолала ненависна нудьга.

Слуга твій, в минулому — славний малий,

Нині - прагне крові алою.

Присягнув на вірність силам зла!

Слуга твій, в минулому — славний малий,

Нині - прагне крові алою.

Присягнув на вірність силам зла!

Упир з'явився до двору.

Гей, пане, віддавай дружину.

Ви все хворий її хворий вважаєте, а дарма!

Вона такий стане, як і я!

Священик гукнув: «Це дурниця!»

Господь допоможе зло вигнати!

Але в цю мить, його словам наперекір

Ікла у барини раптом стали виростати.

Подивилася поглядом хижим і нерідним.

На поміщика і став сивим його досі темне волосся.

Закричала вона вголос, жахом скувала крижаним.

Пронизала вуха диким криком,

Вліс втікши зі злісним ликом—

Для людей жахом став нічним!