Sous le ciel de Paris (du film "Sous le ciel de Paris") - Juliette Gréco

Sous le ciel de Paris,

S’envole une chanson.

Elle est nee d’aujourd’hui

Dans le coeur d’un garcon.

Sous le ciel de Paris,

Marchent les amoureux.

Leur bonheur se construit

Sur un fait pour eux.

Sous le pont de Bercy,

Un philosophe assis,

Deux musiciens, quelques badauds

Puis des gens par milliers,

Sous le ciel de Paris,

Jusqu’au soir, vont chanter

L’hymne d’un peuple epris

De sa vieille Cite.

Pres de Notre-Dame,

Parfois, couve un drame,

Oui, mais a Paname,

Tout peut s’arranger.

Quelques rayons du ciel d’ete,

L’accordeon d’un marinier,

L’espoir fleurit

Au ciel de Paris.

Sous le ciel de Paris,

Coule un fleuve joyeux.

Il endort, dans la nuit,

Les clochards et les gueux.

Sous le ciel de Paris,

Les oiseaux du Bon Dieu

Viennent du monde entier

Pour bavarder entre eux

Et le ciel de Paris

A son secret pour lui.

Depuis vingt siecles, il est epris

De notre ile Saint-Louis.

Quand elle lui sourit,

Il met son habit bleu.

Quand il pleut sur Paris,

C’est qu’il est malheureux.

Quand il est trop jaloux

De ses millions d’amants,

Il fait gronder sur eux

Son tonnerre eclatant

Mais le ciel de Paris n’est pas longtemps

cruel…

Pour se faire pardonner, il offre un arc-en-ciel…

Під небом Парижа,

Відлітає пісня.

Вона народилася сьогодні

У серці хлопчика.

Під небом Парижа,

Прогулянка закоханих.

Їхнє щастя будується

Факт для них.

Під мостом Берсі,

Сидячий філософ,

Два музиканти, кілька глядачів

Тоді людей тисячами,

Під небом Парижа,

До вечора буде співати

Гімн закоханого народу

Зі свого старого міста.

Біля Нотр-Дам,

Іноді трапляється драма,

Так, але в Панамі,

Все можна домовитись.

Кілька променів з літнього неба,

Матроський баян,

надія розквітає

У небі Парижа.

Під небом Парижа,

Тече весела ріка.

Він засинає вночі,

Бомжі та жебраки.

Під небом Парижа,

Божі птахи

Приїжджають з усього світу

Щоб поспілкуватися один з одним

І небо Парижа

До його секрету для нього.

Двадцять століть він закоханий

З нашого острова Сен-Луї.

Коли вона посміхається йому,

Він одягає своє синє пальто.

Коли в Парижі йде дощ,

Справа в тому, що він нещасливий.

Коли він занадто ревнивий

З його мільйонів коханців,

Він реве на них

Його розбиваючий грім

Але небо Парижа недовге

жорстокий…

Щоб отримати прощення, він пропонує веселку...