Роса слезою упадёт... - Олег Скобля

Роса слезою упадёт,

С высот небес на белый камень.

И имя новое господь,

Объявит тем кого нет с нами.

Объявит тем кто в эти дни,

Шёл до конца, кто жил и верил.

Не объяснив своей любви,

Надежду сердца не измерив.

Под звуки ветра и дождя,

Сгорают свечи пред крестами.

Господь за всё прости меня…

Не дай забыть, что было с нами.

Не погаси фаворский свет,

Не иссуши в глазницах слёзы.

Спаси меня от всяких бед,

Развей как дым ночные грёзы.

Когда закроют купола!

Семи небес святые силы.

Мир разорвётся пополам,

И в рот пылающей могилы,

Его обломки понесёт,

Как ребра сгинувшего зверя.

И тот кто выжил, тот кто верил,

На встречу господу пойдёт.

На встречу господу пойдёт…

И ангел мой придёт ко мне,

И оживит воспоминанья.

И в наступившей тишине,

Прольются слёзы покоянья.

Как живоносная роса,

От высоты небесной сферы.

На расколённый до бела,

В огне страданий камень веры.

Когда закроют купола!

И холод слёз саможаленья.

Сожмёт неверные сердца,

И над измученной вселенной,

Труба архангела споёт,

Кровь упадёт на белый мрамор.

И тот кто душу не изгадил,

На встречу господу пойдёт.

На встречу господу пойдёт…

Роса сльозою впаде,

З висот небес на білий камінь.

І ім'я нове Господь,

Оголосить тим, кого немає з нами.

Оголосить тим хто в ці дні,

Ішов до кінця, хто жив і вірив.

Не пояснивши свого кохання,

Надію серця не вимірявши.

Під звуки вітру та дощу,

Згоряють свічки перед хрестами.

Господь за все пробач мені…

Не дай забути, що було з нами.

Не погаси фаворське світло,

Не іссуші в очницях сльози.

Врятуй мене від всяких бід,

Розвий як дим нічні мрії.

Коли закриють бані!

Семи небес святі сили.

Світ розірветься навпіл,

І в рот палаючої могили,

Його уламки понесе,

Як ребра загиблого звіра.

І той, хто вижив, той хто вірив,

На зустріч панові піде.

На зустріч пану піде...

І ангел мій прийде до мене,

І оживить спогади.

І в настала тиша,

Проллються сльози покійного.

Як живоносна роса,

Від висоти небесної сфери.

На розколений до біла,

У вогні страждань камінь віри.

Коли закриють бані!

І холод сліз саможаління.

Стисне невірні серця,

І над над змученим всесвітом,

Труба архангела заспіває,

Кров впаде на білий мармур.

І той хто душу не вигадав,

На зустріч панові піде.

На зустріч пану піде...