На кресты легла... - Олег Скобля

На кресты легла

Золотая тень,

Ты сожги дотла

Свой последний день…

Городская ложь

Сгинет на ветру,

Поцелует дождь

Тёплую золу.

Где твоя любовь,

Почему в тоске?

Ты рисуешь боль

Кровью на песке…

Ты идёшь туда,

Где тебя не ждут,

Ты один всегда

И король, и шут…

Траурный оркестр

Позовёт печаль,

И всё тот же крест

На твоих плечах…

На исходе лет

Ты услышишь вновь:

«Где же ты, любовь?»

Снегом на висках

Годы — ну и пусть,

На твоих глазах

Пеленою грусть…

Клеветы туман

За тобою вслед,

По твоим плечам

Суета, как плеть…

Серебром блестят

Слёзы на щеках,

И дождем распят

Снег на площадях.

Повезут туда,

Где разбитый склеп,

Талая вода

Заливает след…

Траурный оркестр

Позовёт печаль

И всё тот же крест

На твоих плечах…

На исходе лет

Ты услышишь вновь:

«Где же ты, любовь?»

На хрести лягла

Золота тінь,

Ти спали вщент

Свій останній день...

Міська брехня

Згине на вітрі,

Поцілує дощ

Теплу золу.

Де твоє кохання,

Чому в тузі?

Ти малюєш біль

Кров'ю на піску...

Ти ідеш туди,

Де тебе не чекають,

Ти один завжди

І король, і блазан…

Жалобний оркестр

Покличе смуток,

І все той ж хрест

На твоїх плечах…

На кінець років

Ти почуєш знову:

«Де ж ти, кохання?»

Снігом на скронях

Роки — ну і нехай,

На твоїх очах

Пеленою смуток ...

Наклепи туман

За тобою слідом,

По твоїх плечах

Суєта, як батіг.

Сріблом блищать

Сльози на щоках,

І дощем розіп'ятий

Сніг на площах.

Повезуть туди,

Де розбитий склеп,

Тала вода

Заливає слід.

Жалобний оркестр

Покличе смуток

І все той ж хрест

На твоїх плечах…

На кінець років

Ти почуєш знову:

«Де ж ти, кохання?»