Херувимская - Олег Скобля

Колокольные звоны плывут над рекой,

Я не знаю, как быть, я теряю покой…

Кровоточит душа от невидимых ран,

Я пойду, помолюсь в Симеоновский храм.

Благолепен и прост литургийный обряд.

Пахнет ладаном росным и свечи горят.

Благодатью, как светом, пронизан собор,

И поёт Херувимскую девичий хор…

Иногда мы теряем спасительный путь,

И тревожная совесть мешает уснуть.

И тогда в тишине, со слезами в глазах,

Просим русских святых помолиться о нас —

И в надежде на милость, на малую часть,

Мы готовы молящимся в ноги упасть:

«Помогите, родные, мы дети Христа.

Мы грешим, но не знаем другого отца.

Мы когда-то рискнули своею душой

И скитались по свету за лучшей судьбой,

Стороной обходили пороги церквей,

Нас пленила свобода безумных страстей…"

И от этой молитвы, от веры, от слез

В сердце горем разбитое входит Христос,

И звучит над землёй Херувимская песнь,

И Господь между нами и будет, и есть.

Дзвін пливуть над річкою,

Я не знаю, як бути, я втрачаю спокій…

Кровоточить душа від невидимих ​​ран,

Я піду, помолюсь у Симеоновський храм.

Благолепний і простий літургійний обряд.

Пахне ладаном росним і свічки горять.

Благодаттю, як світлом, пронизаний собор,

І співає Херувимську дівочий хор...

Іноді ми втрачаємо рятівний шлях,

І тривожне совість заважає заснути.

І тоді в тиші, зі сльозами в очах,

Просимо російських святих помолитися за нас—

І в надії на милість, на малу частину,

Ми готові тим, хто молиться в ноги впасти:

«Допоможіть, рідні, ми, діти Христа.

Ми грішимо, але не знаємо іншого батька.

Ми колись ризикнули своєю душею

І мандрували по світу за найкращою долею,

Стороною обходили пороги церков,

Нас полонила свобода шалених пристрастей…"

І від цієї молитви, від віри, від сліз

У серце розбите горем входить Христос,

І звучить над землею Херувимська пісня,

І Господь між нами і буде, і є.