Гефсиманский сад - Олег Скобля

Над песчаными холмами

Догорел закат.

Ты пришёл с учениками

В Гефсиманский сад.

Не поют в оливах птицы,

Не шумит ручей,

Словно кто-то злой таится

Там, среди ветвей…

Капли крови на убрусе

И рыдает мать,

Над распятым Иисусом

Вороны кружат…

Он себя за волю нашу

К смерти присудил

И из Гефсиманской чаши

Злую горечь пил.

Ты страдаешь, Боже правый,

Во спасенье нам,

И струится пот кровавый

По Твоим щекам.

Чаша горькая, святая,

Как не пить ее?

Плачет Ангел, утешая

Бога своего…

Капли крови на убрусе

И рыдает мать,

Над распятым Иисусом

Вороны кружат…

Он себя за волю нашу

К смерти присудил

И из Гефсиманской чаши

Злую горечь пил.

Над піщаними пагорбами

Догорів захід сонця.

Ти прийшов з учнями

У Гефсиманський сад.

Неспівають в оливах птиці,

Не шумить струмок,

Немов хтось злий таїться

Там, серед гілок.

Краплі крові на убрусі

І ридає мати,

Над розіп'ятим Ісусом

Ворони кружляють…

Він себе за волю нашу

До смерті присудив

І із Гефсиманської чаші

Злу гіркоту пив.

Ти страждаєш, Боже правий,

Під час порятунку нам,

І струмиться піт кривавий

По твоїх щоках.

Чаша гірка, свята,

Як не пити її?

Плаче Ангел, втішаючи

Бога свого...

Краплі крові на убрусі

І ридає мати,

Над розіп'ятим Ісусом

Ворони кружляють…

Він себе за волю нашу

До смерті присудив

І із Гефсиманської чаші

Злу гіркоту пив.