Нательные крестики - Олег Скобля

Остывает зелёный чай

За беседою дружеской.

Пред иконой горит свеча.

Снег за окнами кружится.

На диване вповалку спят

Утомлённые крестники —

Неземным серебром блестят

Их нательные крестики.

Не люблю я дидактики,

Но придется меня простить…

Все мы знаем на практике,

Что такое без Бога жить,

Как уносит течение

Череды бесполезных дней,

И теряем спасение

В лабиринте своих страстей.

Поколение смутных лет,

Все мы чуточку грешные,

Только просим насущный хлеб

Мы у Бога по-прежнему.

И когда в дом стучит беда,

И такое случается,

Пред иконой горит свеча,

И слеза проливается.

Мы уйдём, ну, а детям жить,

И, что самое главное,

Их сердца не разубедить

В том, что мы православные —

В Бога верили как могли,

Несмотря на гонения,

Не безропотно крест несли

По дороге спасения.

Остывает зелёный чай

За беседою дружеской.

Пред иконой горит свеча.

Снег за окнами кружится.

На диване вповалку спят

Утомлённые крестники —

Неземным серебром блестят

Их нательные крестики.

Охолоджує зелений чай

За бесідою дружньою.

Перед іконою горить свічка.

Сніг за вікнами паморочиться.

На дивані покотом сплять

Втомлені хрещеники —

Неземним сріблом блищать

Їхні тільні хрестики.

Не люблю я дидактики,

Але доведеться мене пробачити…

Всі ми знаємо на практиці,

Що таке без Бога жити,

Як забирає перебіг

Череди марних днів,

І втрачаємо порятунок

У лабіринті своїх пристрастей.

Покоління смутних років,

Всі ми трохи грішні,

Тільки просимо насущний хліб

Ми у Бога як і раніше.

І коли в будинок стукає біда,

І таке трапляється,

Перед іконою горить свічка,

І сльоза проливається.

Ми підемо, ну, а дітям жити,

І, що найголовніше,

Їхні серця не переконати

У тому, що ми православні

В Бога вірили як могли,

Попри гоніння,

Не покірно хрест несли

Дорогою порятунку.

Охолоджує зелений чай

За бесідою дружньою.

Перед іконою горить свічка.

Сніг за вікнами паморочиться.

На дивані покотом сплять

Втомлені хрещеники —

Неземним сріблом блищать

Їхні тільні хрестики.