Клинопись - Олег Скобля

Привычная тоска

Слезою по щеке.

Я закрывал глаза

С мечтою о тебе

И отпускал печаль

Под самолетный рев

В неоновую даль

Вечерних городов.

Кто сильный — тот и прав,

Кто верит — тот блажен.

Откроется портал

Высоких перемен,

И ты увидишь свет,

И все поймешь без слов.

Тебе напомнит крест

Распятую любовь.

В небеса сорвись и перелистай

Эту клинопись перелетных стай.

На судьбу не злись, Бога не кляни —

Это клинопись нашей осени.

Прощай, я ухожу —

За все меня прости.

Я больше не могу

Тяжелый крест нести,

И где-то далеко,

В затерянной стране,

Вдали от дураков

Построю дом тебе.

В небеса сорвись и перелистай

Эту клинопись перелетных стай.

На судьбу не злись, Бога не кляни —

Это клинопись нашей осени.

Развеется туман

Твоих винтажных грез.

По белым облакам

К тебе идет Христос.

Сними без лишних слов

Оковы суеты,

Прощение грехов

У Бога попроси.

В небеса сорвись и перелистай

Эту клинопись перелетных стай.

На судьбу не злись, Бога не кляни —

Это клинопись нашей осени.

На судьбу не злись, Бога не кляни —

Это клинопись нашей осени.

Привычная тоска

Слезою по щеке.

Я закрывал глаза

С мечтою о тебе

И отпускал печаль

Под самолетный рев

В неоновую даль

Вечерних городов.

Звична туга

Сльозою по щеці.

Я закривав очі

З мрією про тебе

І відпускав смуток

Під літаковий рев

У неонову далечінь

Вечірні міста.

Хто сильний - той і прав,

Хто вірить, той блаженний.

Відкриється портал

Високих змін,

І ти побачиш світло,

І все зрозумієш без слів.

Тобі нагадає хрест

Розп'яте кохання.

У небеса зірвись і перегортай

Цей клинопис перелітних зграй.

На долю не злись, Бога не кляні.

Це клинопис нашої осені.

Прощай, я йду —

За все мене вибач.

Я більше не можу

Тяжкий хрест нести,

І десь далеко,

У загубленій країні,

Вдалині від дурнів

Побудую тобі будинок.

У небеса зірвись і перегортай

Цей клинопис перелітних зграй.

На долю не злись, Бога не кляні.

Це клинопис нашої осені.

Розвіється туман

Твоїх вінтажних мрій.

По білих хмарах

До тебе йде Христос.

Зніми без зайвих слів

Окови суєти,

Прощення гріхів

У Бога попроси.

У небеса зірвись і перегортай

Цей клинопис перелітних зграй.

На долю не злись, Бога не кляні.

Це клинопис нашої осені.

На долю не злись, Бога не кляні.

Це клинопис нашої осені.

Звична туга

Сльозою по щеці.

Я закривав очі

З мрією про тебе

І відпускав смуток

Під літаковий рев

У неонову далечінь

Вечірні міста.