Аэлита - Михаил Анчаров

Мужики, ищите Аэлиту!

Видишь, парень, кактусы в цвету!

Золотую песню расстели ты,

Поджидая дома красоту.

Семь дорог — и каждая про это,

А восьмая — пьяная вода.

Прилетит невеста с того света,

Жениха по песне угадав.

Разглядит с ракеты гитариста,

Позовет хмельного на века,

Засмеется смехом серебристым

И растопит сердце простака.

У нее точеные колени

И глазок испуганный такой…

Ты в печурке шевельни поленья,

Аэлиту песней успокой.

Все равно ты мальчик не сезонный —

Ты поёшь, а надо вычислять.

У тебя есть важные резоны

Марсианок песней усыплять.

На чужой планете ты ведь не был,

На чужой не сиживал корме.

Марсианка знает: Сыну Неба

Два крыла запутали в дерьме.

Вот разлито кактусной пол-литра,

Вот на Марс уносится изба.

Мужики, ищите Аэлиту:

Аэлита — лучшая из баб!

Не беда, что воют электроны,

Старых песен на душе поток!

Застрелитесь, Хаос, Космос, Хронос, —

Не унять вам сердца шепоток!

Застрелитесь, Хаос, Космос, Хронос, —

Не убить вам сердца шепоток!

Чоловіки, шукайте Аеліту!

Бачиш, хлопче, кактуси в кольорі!

Золоту пісню розстели ти,

Чекаючи вдома краси.

Сім доріг - і кожна про це,

А восьма — п'яна вода.

Прилетить наречена з того світла,

Наречений по пісні вгадав.

Розгляне з ракети гітариста,

Покличе хмільного на століття,

Засміється сміхом сріблястим

І розтопить серце простака.

У неї точені коліна

І очок зляканий такий...

Ти в печурці ворушки поліна,

Аеліту піснею заспокой.

Все одно ти хлопчик не сезонний —

Ти поєш, а треба обчислювати.

У тебе є важливі резони

Марсіанок піснею присипляти.

На чужій планеті ти не був,

На чужій не сидів кормі.

Марсіанка знає: Синові Неба

Два крила заплутали в лайні.

Ось розлито кактусної півлітра,

Ось на Марс відноситься хата.

Чоловіки, шукайте Аеліту:

Аеліта — найкраща з баб!

Не біда, що виють електрони,

Старих пісень на душі потік!

Застреліться, Хаос, Космос, Хронос, —

Не вгамувати вам серця пошепки!

Застреліться, Хаос, Космос, Хронос, —

Не вбити вам серця пошепки!