Баллада о мечтах - Михаил Анчаров

В германской дальней стороне

Увял великий бой.

Идет по выжженной стерне

Солдат передовой.

Конец войны.

Река, ворча,

Катает голыши;

И трупы синие торчат,

Вцепившись в камыши.

И ветер падалью пропах,

Хитер и вороват.

И охряные черепа

Смеяться норовят.

Лежит, как тяжкое бревно,

Вонючая жара.

Земля устала — ей давно

Уж отдохнуть пора.

И вот на берегу реки

И на краю земли

Присел солдат.

И пауки

Попрятались в пыли.

И прежде чем большие дни

Идти в обратный путь,

Мечта измученная с ним

Присела отдохнуть.

И он увидел, как во сне,

Такую благодать,

Что тем, кто не был на войне.

Вовек не увидать.

Он у ворот.

Он здесь.

Пора.

Вошел не горячась.

И все мальчишки со двора

Сбегаются встречать.

Друзья кричат ему: Привет!

-

И машут из окна.

Глядят на пыльный пистолет,

Глядят на ордена.

Потом он будет целовать

Жену, отца и мать.

Он будет сутки пировать

И трое суток спать.

Потом он вычистит поля

От мусора войны:

Поля, обозами пыля,

О ней забыть должны.

Заставит солнце круглый год

Сиять на небесах,

И лед растает от забот

На старых полюсах.

Навек покончивши с войной

(И это будет в срок),

Он перепашет шар земной

И вдоль и поперек.

И вспомнит он, как видел сны

Здесь, у чужой реки;

Как пережил он три войны

Рассудку вопреки.

У німецькій дальній стороні

Зів'яв великий бій.

Йде по випаленому стерні

Солдат передовий.

Кінець війни.

Річка, бурчачи,

Катає голяки;

І трупи сині стирчать,

Вчепившись у очерету.

І вітер падаллю пропах,

Хитрий і краде.

І хрянні черепи

Сміятися норовлять.

Лежить, як тяжка колода,

Смердюча спека.

Земля втомилася - їй давно

Вже відпочити пора.

І ось на березі річки

І на краю землі

Сів солдат.

І павуки

Поховалися в пилу.

І перш ніж великі дні

Іти в зворотний шлях,

Мрія змучена з ним

Присіла відпочити.

І він побачив, як у сні,

Таку благодать,

Що тим, хто не був на війні.

Повіки не побачити.

Він у воріт.

Він тут.

Час.

Увійшов не гаряча.

І всі хлопці з двору

Збігаються зустрічати.

Друзі кричать йому: Привіт!

-

І махають з вікна.

Дивляться на пильний пістолет,

Дивляться на ордена.

Потім він цілуватиме

Дружину, батька і мати.

Він буде добу бенкетувати

І три доби спати.

Потім він вичистить поля

Від сміття війни:

Поля, обозами пилу,

Про неї забути повинні.

Змусить сонце цілий рік

Сяяти на небесах,

І лід розтане від турбот

На старих полюсах.

Навіки покінчивши з війною

(І це буде в термін),

Він переоре кулю земну

І вздовж і поперек.

І згадає він, як бачив сни

Тут, у чужої річки;

Як пережив він три війни

Розум усупереч.