Сентябрь - Олег Скобля

Погода благоволит дождям,

Садится на плечи домов туман

Я выключу свет, отодвину тюль

И буду на город смотреть.

Туда улетают мои года

И я понимаю, что жизнь прошла,

Ещё не сентябрь, но уже июль

И многое надо успеть.

Туда улетают мои года

И я понимаю, что жизнь прошла

Ещё не сентябрь, но уже июль

И многое надо успеть.

И в сумерках ночи как званый гость,

Стучится в окно побелевший дождь,

И где-то внизу на пустом дворе

Торопятся чьи-то шаги.

Мой ангел со мною и он не спит —

Я знаю он душу мою хранит.

Я верю — когда-нибудь на заре

За нею он вслед улетит.

Мой ангел со мною и он не спит —

Я знаю он душу мою хранит.

Я верю — когда-нибудь на заре

За нею он вслед улетит.

А дальше как в песне сквозь сорок дней

Святые молитвы моих друзей

Как свечи зажгутся в ночной тиши

Под пение избранных глав

И хочется верить, что мир добрей.

И в листья зарыться носками вне

И выпустить в небо свою мечту

Усталое сердце разжав.

И хочется верить, что мир добрей.

И в листья зарыться носками вне

И выпустить в небо свою мечту

Усталое сердце разжав.

Погода благоволит дождям,

Садится на плечи домов туман.

Я выключу свет, отодвину тюль

И буду на город смотреть

Туда улетают мои года

И я понимаю, что жизнь прошла

Ещё не сентябрь, но уже июль

И многое надо успеть.

Погода благоволіє дощу,

Сідає на плечі будинків туман

Я вимкну світло, відсуну тюль

І буду на місто дивитися.

Туди відлітають мої роки

І я розумію, що життя пройшло,

Ще не вересень, але вже липень

І багато чого треба встигнути.

Туди відлітають мої роки

І я розумію, що життя пройшло

Ще не вересень, але вже липень

І багато чого треба встигнути.

І в сутінках ночі як званий гість,

Стукає у вікно побілілий дощ,

І десь унизу на порожньому дворі

Поспішають чиїсь кроки.

Мій янгол зі мною і він не спить.

Я знаю він душу мою зберігає.

Я вірю коли-небудь на зорі

За нею він услід полетить.

Мій янгол зі мною і він не спить.

Я знаю він душу мою зберігає.

Я вірю коли-небудь на зорі

За нею він услід полетить.

А далі як у пісні через сорок днів

Святі молитви моїх друзів

Як свічки запаляться в нічній тиші

Під спів вибраних глав

І хочеться вірити, що світ добріший.

І в листя закопатися шкарпетками поза

І випустити в небо свою мрію

Втомлене серце розтиснувши.

І хочеться вірити, що світ добріший.

І в листя закопатися шкарпетками поза

І випустити в небо свою мрію

Втомлене серце розтиснувши.

Погода благоволіє дощу,

Сідає на плечі будинків туман.

Я вимкну світло, відсуну тюль

І буду на місто дивитися

Туди відлітають мої роки

І я розумію, що життя пройшло

Ще не вересень, але вже липень

І багато чого треба встигнути.