Тебе Россия - Олег Скобля

Роняет осень пожелтевшую листву,

Звучит Рахманинов в Серебряном Бору,

А журавли, как много лет назад,

Крестами белыми над крышами летят…

Я провожаю взглядом белый клин,

И плачет небо, потревоженное им…

Я не сумею без тебя прожить и дня,

Моя родная, непонятная страна.

Снова зимы за вёснами

Над кремлёвскими звёздами,

Годы времени смутного

К покаянью зовут меня.

Я ничего не изменю в твоей судьбе,

Лишь буду петь, Россия, о тебе.

Давай присядем на дорожку у окна,

И ты проводишь за околицу меня.

Святое небо малой родины моей

Благословило нас крестами журавлей.

Снова зимы за вёснами

Над Васильевским островом,

Воды смутного времени

Нас уносят течением,

И ничего не изменить в моей судьбе,

Я благодарен Богу и тебе…

Роняет осень пожелтевшую листву,

Звучит Рахманинов в Серебряном Бору,

А журавли, как много лет назад,

Крестами белыми над крышами летят…

Роняє осінь пожовкле листя,

Звучить Рахманінов в Срібному Бору,

А журавлі, як багато років тому,

Хрестами білими над дахами летять.

Я проводжу поглядом білий клин,

І плаче небо, потривожене ним...

Я не зумію без тебе прожити і дня,

Моя рідна, незрозуміла країна.

Знову зими за веснами

Над кремлівськими зірками,

Роки часу смутного

До покаяння звуть мене.

Я нічого не зміню в твоїй долі,

Лише співатиму, Росія, про тебе.

Давай присядемо на доріжку біля вікна,

І ти проводиш за околицю мене.

Святе небо малої батьківщини моєї

Благословило нас хрестами журавлів.

Знову зими за веснами

Над Василівським островом,

Води смутного часу

Нас забирають течією,

І нічого не змінити в моєї долі,

Я вдячний Богу і тобі...

Роняє осінь пожовкле листя,

Звучить Рахманінов в Срібному Бору,

А журавлі, як багато років тому,

Хрестами білими над дахами летять.