Я из дела ушёл… - Владимир Высоцкий

Я из дела ушел, из такого хорошего дела!

Ничего не унес — отвалился в чем мать родила.

Не затем, что приспичило мне, — просто время приспело,

Из-за синей горы понагнало другие дела.

Мы многое из книжек узнаем,

А истины передают изустно:

Пророков нет в отечестве своем, —

Да и в других отечествах — не густо.

Я не продал друзей, без меня даже выиграл кто-то.

Лишь подвел одного, ненадолго, — сочтемся потом.

Я из дела исчез, — не оставил ни крови, ни пота,

И оно без меня покатилось своим чередом.

Незаменимых нет, и пропоем

Заупокой ушедшим — будь им пусто.

Пророков нет в отечестве своем,

Да и в других отечествах — не густо…

Растащили меня, но я счастлив, что львиную долю

Получили лишь те, кому я б ее отдал и так.

Я по скользкому полу иду, каблуки канифолю,

Подымаюсь по лестнице и прохожу на чердак.

Пророков нет — не сыщешь днем с огнем, —

Ушли и Магомет, и Заратустра.

Пророков нет в отечестве своем,

Да и в других отечествах не густо…

А внизу говорят — от добра ли, от зла ли, не знаю:

Хорошо, что ушел, — без него стало дело верней!

Паутину в углу с образов я ногтями сдираю,

Тороплюсь, потому что за домом седлают коней.

Открылся лик — я стал к нему лицом,

И он поведал мне светло и грустно:

Пророков нет в отечестве своем, —

Но и в других отечествах — не густо.

Я взлетаю в седло, я врастаю в коня — тело в тело, —

Конь падет подо мной, — но и я закусил удила!

Я из дела ушел, из такого хорошего дела,

Из-за синей горы понагнало другие дела.

Скачу — хрустят колосья под конем,

Но ясно различаю из-за хруста:

Пророков нет в отечестве своем, —

Но и в других отечествах — не густо.

Я зі справи пішов, з такої гарної справи!

Нічого не вніс — відвалився в чому мати народила.

Не потім, що закортіло мені, — просто настав час,

З-за синьої гори наздогнало інші справи.

Ми багато з книжок дізнаємося,

А істини передають вусно:

Пророків немає в вітчизні своїй, —

Та й в інших батьківщинах - не густо.

Я не продав друзів, без мене навіть виграв хтось.

Лише підвів одного, ненадовго,— порахуємось потім.

Я вироби зник,—не залишив ні крові, ні поту,

І воно без мене покотилося своєю чергою.

Незамінних немає, і проспівуємо

Заупокій тим, хто пішов,— будь їм пустим.

Пророків немає в вітчизні своїй,

Та й в інших батьківщинах - не густо ...

Розтягли мене, але я щасливий, що левову частку

Отримали лише ті, кому я б віддав і так.

Я по слизькій підлозі йду, каблуки каніфолю,

Піднімаюся по сходах і проходжу на горище.

Пророків немає — не знеш днем ​​з огнем, —

Пішли і Магомет, і Заратустра.

Пророків немає в вітчизні своїй,

Та й в інших батьківщинах не густо ...

А внизу кажуть — від добра лі, від зла лі, не знаю:

Добре, що пішов, без нього стало діло вірніше!

Павутину в кутку з образів я нігтями здираю,

Поспішаю, бо за будинком сідлають коней.

Відкрилося обличчя — я став до нього обличчям,

І він повідав мені світло і сумно:

Пророків немає в вітчизні своїй, —

Але й в інших батьківщинах — не густо.

Я злітаю в сідло, я вростаю в коня — тіло в тіло, —

Кінь впаде піді мною, але і закусив вудила!

Я з справи пішов, з такої гарної справи,

З-за синьої гори наздогнало інші справи.

Скачу — хрумтять колоски під конем,

Але ясно розрізняю через хрускіт:

Пророків немає в вітчизні своїй, —

Але й в інших батьківщинах — не густо.