Ах, как долго едем! - Новелла Матвеева

Ах, как долго, долго едем!

Как трудна в горах дорога!

Чуть видны вдали хребты туманной сьерры.

Ах, как тихо, тихо в мире!

Лишь порою из-под мула,

Прошумев, сорвется в бездну камень серый.

Тишина.

Лишь только песню

О любви поет погонщик,

Только песню о любви поет погонщик,

Да порой встряхнется мул,

И колокольчики на нем,

И колокольчики на нем забьются звонче.

Ну скорей, скорей, мой мул!

Я вижу, ты совсем заснул:

Ну поспешим — застанем дома дорогую!..

Ты напьешься из ручья,

А я мешок сорву с плеча

И потреплю тебя и в морду поцелую.

Ах, как долго, долго едем!

Как трудна в горах дорога!

Чуть видны вдали хребты туманной сьерры…

Ах, как тихо, тихо в мире!

Лишь порою из-под мула,

Прошумев, сорвется в бездну

Камень серый.

Ах, як довго, довго їдемо!

Яка важка в горах дорога!

Трохи видно вдалині хребти туманної сьєрри.

Ах, як тихо, тихо в світі!

Лише часом з-під мула,

Прошумівши, зірветься в бездну камінь сірий.

Тиша.

Тільки пісню

Про кохання співає погонич,

Тільки пісню про любові співає погонич,

Так, часом струснеться мул,

І дзвіночки на ньому,

І дзвіночки на ньому заб'ються дзвінче.

Ну, швидше, швидше, мій мул!

Я бачу, ти зовсім заснув:

Ну, поспішаємо, застанемо вдома дорогу!

Ти нап'єшся з струмка,

А я мішок зірву з плеча

І потріплю тебе і в морду поцілую.

Ах, як довго, довго їдемо!

Яка важка в горах дорога!

Трохи видно вдалині хребти туманної сьєрри.

Ах, як тихо, тихо в світі!

Лише часом з-під мула,

Прошумівши, зірветься в бездну

Камінь сірий.