Aber Deine Ruhe Findest Du Trotz Alledem Nicht Mehr - Reinhard Mey

Ich weiß nicht, was mich dazu bringt

Und welche Kraft mich einfach zwingt

Was ich nicht sehen will, zu seh’n

Was geh’n mich fremde Sorgen an

Und warum nehm ich teil daran

Statt einfach dran vorbeizugehn

Ich schließ die Fenster, schließ die Tür'n

Damit die Bilder mich nicht rühr'n

Doch sie geh’n mir nicht aus dem Sinn

Mit jedem Riegel mehr vor’m Tor

Dringt es nur lauter an mein Ohr

Und unwillkürlich hör ich hin

Du hast nicht gestohlen, nicht betrogen

Und, wenn irgendmöglich, nicht gelogen

Oder wenn, dann ist das wenigstens schon eine ganze Weile her

Hast fast nie nach fremdem Gut getrachtet

Und fast immer das Gesetz geachtet

Aber deine Ruhe findest du trotz alledem nicht mehr

Mich zu verteid’gen brauch' nicht

Keine Geschwor’nen, kein Gericht

Nehmen mir meine Zweifel ab

Ob ich dem, der um Hilfe bat

Was ich ihm geben konnte, gab

Was ich für ihn tun konnte, tat

Hab ich das je zuvor gefragt

Hab ich mir denn nicht selbst gesagt:

«Irgendwer kümmert sich schon drum

Irgendwer wird zuständig sein

Da misch dich besser gar nicht rein

Und ausgerechnet du, warum?»

Du hast nicht gestohlen, nicht betrogen

Und, wenn irgendmöglich, nicht gelogen

Oder wenn, dann ist das wenigstens schon eine ganze Weile her

Hast fast nie nach fremdem Gut getrachtet

Und fast immer das Gesetz geachtet

Aber deine Ruhe findest du trotz alledem nicht mehr

Hab' ich mir denn nicht selbst erzählt

Dass meine Hilfe gar nicht zählt

Und was kann ich denn schon allein?

Was kann ich ändern an dem Los

Ist meine Hilfe denn nicht bloß

Ein Tropfen auf den heißen Stein?

Und doch kann, was ich tu' vielleicht

Wenn meine Kraft allein nicht reicht

In einem Strom ein Tropfen sein

So stark, dass er Berge versetzt

Sagt denn ein Sprichwort nicht zuletzt

Höhlt steter Tropfen auch den Stein

Du hast nicht gestohlen, nicht betrogen

Und, wenn irgendmöglich, nicht gelogen

Oder wenn, dann ist das wenigstens schon eine ganze Weile her

Hast fast nie nach fremdem Gut getrachtet

Und fast immer das Gesetz geachtet

Aber deine Ruhe findest du trotz alledem nicht mehr

Я не знаю, що змушує мене це робити

І яка сила мене тільки змушує

Те, що я не хочу бачити, бачити

Яке мені діло до чужих турбот

І чому я беру участь?

Замість того, щоб просто пройти повз нього

Закриваю вікна, закриваю двері

Щоб картини мене не зворушили

Але я не можу викинути їх із свідомості

З кожним засувом більше перед воротами

Просто голосніше звучить до мого вуха

І мимоволі прислухаюся

Ти не вкрав, не обманув

І, якщо це можливо, не бреши

Або якщо так, то принаймні це було досить давно

Ви майже ніколи не шукали чужого товару

І майже завжди поважав закон

Але незважаючи на все це, ти більше не можеш знайти свій спокій

Мені не потрібно захищатися

Ні присяжних, ні суду

Відкинь мої сумніви

Чи я до того, хто просив допомоги

Що я міг йому дати, те дав

Те, що я міг зробити для нього, зробив

Я коли-небудь запитував це раніше

Хіба я не сказав собі:

«Хтось подбає про це

Хтось буде керувати

Краще взагалі не втручатися в це

А ти з усіх людей, чому?»

Ти не вкрав, не обманув

І, якщо це можливо, не бреши

Або якщо так, то принаймні це було досить давно

Ви майже ніколи не шукали чужого товару

І майже завжди поважав закон

Але незважаючи на все це, ти більше не можеш знайти свій спокій

Хіба я не казав собі?

Що моя допомога взагалі не враховується

І що я можу зробити сам?

Що я можу змінити щодо лоту

Чи не тільки моя допомога

Крапля в океані?

І все ж я можу робити те, що роблю

Коли одних моїх сил не вистачає

Будь краплею в потоці

Настільки сильний, що зрушує гори

Не в останню чергу говорить прислів’я

Постійне капання також зношує камінь

Ти не вкрав, не обманув

І, якщо це можливо, не бреши

Або якщо так, то принаймні це було досить давно

Ви майже ніколи не шукали чужого товару

І майже завжди поважав закон

Але незважаючи на все це, ти більше не можеш знайти свій спокій