Мой друг уехал в Магадан… - Владимир Высоцкий

Мой друг уехал в Магадан.

Снимите шляпу, снимите шляпу!

Уехал сам, уехал сам,

Не по этапу, не по этапу.

Не то чтоб другу не везло,

Не чтоб кому-нибудь назло,

Не для молвы, что, мол, чудак,

А просто так, а просто так.

Быть может кто-то скажет: — Зря!

Как так — решиться всего лишиться?

Ведь там сплошные лагеря,

А в них убийцы, а в них убийцы!

Ответит он: — Не верь молве.

Их там не больше, чем в Москве.-

Потом уложит чемодан —

И в Магадан, и в Магадан.

Не то чтоб мне не по годам, —

Я б прыгнул ночью из электрички, —

Но я не еду в Магадан,

Забыв привычки, закрыв кавычки.

-= =-

Я буду петь под струнный звон

Про то, что будет видеть он,

Про то, что в жизни не видал, —

Про Магадан, про Магадан.

Мой друг поехал сам собой,

С него довольно, с него довольно.

Его не будет бить конвой,

Он — добровольно, он — добровольно.

А мне удел от бога дан.

А, может, тоже в Магадан

Уехать с другом заодно

И лечь на дно, и лечь на дно.

Мій друг поїхав у Магадан.

Зніміть капелюх, зніміть капелюх!

Поїхав сам, поїхав сам,

Не за етапом, не за етапом.

Не що щоб другу не везло,

Не щоб комусь на зло,

Не для чутки, що, мовляв, дивак,

А просто так, а просто так.

Може, хтось скаже: — Даремно!

Як так — наважитися всього позбутися?

Адже там суцільні табори,

А в ніх убивці, а вних вбивці!

Відповість він: — Не вір говори.

Їх там не більше, ніж у Москві.

Потім покладе валізу —

І в Магадан, і в Магадан.

Не що щоб мені не по рокам, —

Я б стрибнув уночі з електрички, —

Але я не їду в Магадан,

Забувши звички, закривши лапки.

-= =-

Я співатиму під струнний дзвін

Про те, що бачитиме він,

Про те, що в житті не бачив,—

Про Магадан, про Магадан.

Мій друг поїхав сам собою,

З нього досить, з нього досить.

Його не буде бити конвой,

Він — добровільно, він — добровільно.

А мені доля від Бога дано.

А, може, теж у Магадан

Поїхати з другом заодно

І лягти на дно, і лягти на дно.