Поездка в город - Владимир Высоцкий

Я самый непьющий из всех мужиков,

Во мне есть моральная сила.

И наша семья большинством голосов

Снабдив меня списком на восемь листов,

В столицу меня снарядила,

Чтоб я привез снохе

С ейным мужем по дохе,

Чтобы брату с бабой — кофе растворимый,

Двум невесткам по ковру,

Зятю черную икру,

Тестю — что-нибудь армянского разлива.

Я ранен, контужен, я малость боюсь

Забыть, что кому по порядку.

Я список вещей заучил наизусть,

А деньги зашил за подкладку.

Ну, значит, брату — две дохи,

Сестрин муж, — ему духи,

Тесть сказал: — Давай бери, что попадется!-

Двум невесткам по ковру,

Зятю беличью икру,

Куму водки литра два, — пускай зальется.

Я тыкался в спины, блуждал по ногам,

Шел грудью к плащам и рубахам,

Чтоб список вещей не достался врагам,

Его проглотил я без страха.

Но помню: шубу просит брат,

Куму с бабой — все подряд,

Тестю — водки ереванского разлива,

Двум невесткам взять махру,

Зятю заячью нору,

А сестре — плевать чего, но чтоб красиво.

Да что ж мне, пустым возвращаться назад?

Но вот я набрел на товары.

— Какая валюта у вас?

— говорят.

— Не бойсь, — говорю, — не доллары!

Так что, отвали мне ты махры,

Зять подохнет без икры,

Тестю, мол, даешь духи для опохмелки,

Двум невесткам — все равно,

Мужу сестрину — вино,

Ну, а мне, — вот это желтое в тарелке.

Не помню про фунты, про стерлинги слов,

Сраженный ужасной догадкой.

Зачем я тогда проливал свою кровь,

Зачем ел тот список на восемь листов,

Зачем мне рубли за подкладкой?

Все же надо взять доху,

Зятю кофе на меху,

Куму — хрен, а тесть и пивом обойдется,

Также взять коньяк в пуху,

Растворимую сноху,

Ну, а брат и самогоном перебьется.

Я найнепитущіший з усіх мужиків,

У мене є моральна сила.

І наша сім'я більшістю голосів

Забезпечивши мене списком на вісім аркушів,

У столицю мене спорядила,

Щоб я привіз невістки

З її чоловіком по досі,

Щоб братові з бабою — кава розчинна,

Двом невісткам по килиму,

Зятю чорну ікру,

Тестю - щось вірменського розливу.

Я поранений, контужений, я трохи боюся

Забути, що кому по порядку.

Я список речей завчив напам'ять,

А гроші зашив за підкладку.

Ну, значить, братові — дві дохи,

Сестрин чоловік,— йому духи,

Тесть сказав: - Давай бери, що трапиться!

Двом невісткам по килиму,

Зятю білиною ікру,

Куму горілки літра два,— нехай заллється.

Я тикався в спини, блукав по ногах,

Ішов грудьми до плащів і сорох,

Щоб список речей не дістався ворогам,

Його проковтнув я без страху.

Але пам'ятаю: шубу просить брат,

Куму з бабою — все підряд,

Тестю — горілки єреванського розливу,

Двом невісткам взяти махру,

Зятю заячу нору,

А сестрі — начхати чогось, але щоб гарно.

Що ж мені, порожнім повертатися назад?

Але ось я набрав на товари.

— Яка валюта у вас?

— кажуть.

— Не бійся, — кажу, — не долари!

Отже, відвали мені ти махри,

Зять подихне без ікри,

Тестю, мовляв, даєш духи для опохмілля,

Двом невісткам — все одно,

Мужу сестрину — вино,

Ну, а мені, ось це жовте в тарілці.

Не пам'ятаю про фунти, про стерлінги слів,

Вражений жахливим здогадом.

Навіщо я тоді проливав свою кров,

Навіщо ел тот список на вісім листів,

Навіщо мені рублі за підкладкою?

Все ж треба взяти доху,

Зятю кави на хутрі,

Куму - хрін, а тесть і пивом обійдеться,

Також взяти коньяк у пуху,

Розчинну невістки,

Ну, а брат і самогоном переб'ється.