Das Geheimnis Im Hefeteig Oder Der Schuss Im Backofen - Reinhard Mey

Soweit ich mich noch erinnern kann

Fing alles mit einem Kuchen an Einem Apfelkuchen genauer gesagt

An einem 12. war’s, an einem Donnerstag

Ich hatte, um ihr eine Freude zu machen

Schnell nach dem Kochbuch allerlei Sachen

Wie Hefe und Mehl mit Äpfeln vermengt

Dann alles in eine Backform gezwängt

In den Teig noch «Herzlich willkommen» geritzt

Und alles auf kleinem Feuer erhitzt

Was dann geschah, geschah unheimlich schnell

Aus dem Backofen schoss es leuchtend und grell

Der Kuchen ist fertig, dachte ich schon

Dann gab’s eine mächtige Detonation

Und die Backform flog mir um die Ohren

Danach hab' ich wohl die Besinnung verloren

Ein Feuerwehrmann schleifte mich vor die Tür

Erst langsam kam ich wieder zu mir

Aus der Menge der Schaulust’gen draußen, im Frei’n

Redete ein Mannkrauses Zeug auf mich ein:

«Butterblume an Dornröschen:

Nordwind singt im Ofenrohr!»

Um ihn standen sehr unauffällig und stumm

Drei Herren in Trenchcoat und Schlapphut herum

Die zerrten mich an den Straßenrand

In einen Wagen, der mit laufendem Motor dort stand

Dann begannen sie an meiner Kleidung zu suchen —

Wohl nach den Resten von meinem Kuchen

Ich sagte, es seien Eier und Äpfel dabei

Man meinte, dass ich wohl ein Witzbold sei

Und schlug mir ein Fuksprechgerät hinter’s Ohr

Worauf ich abermals die Besinnung verlor

Von zwei Lampen geblendet erwachte ich

Eine Stimme im Dunkeln entschuldigte sich

Und sagte, meine Entführer wären

Grad' gut um tote Briefkästen zu leeren

Und ich sollte jetzt endlich die Formel hergeben

Andernfalls wäre mein Leben…

Da unterbrach ihn das Telefon

Aus dem Hörer hörte ich: «Hier Otto Spion

Wir haben die Formel ausfindig gemacht

Sie ist hier am Flugplatz, Gepäckschließfach acht

Robinson an Mäusezähnchen:

Bratkartoffeln blühen blau!»

Fluchtartig verließen alle den Raum

In Richtung Flugplatz und hatten kaum

Die Türe hinter sich zugeklinkt

Da erschien ein and’rer Agentenring

Der Anruf käme von ihrer Seite

Sagten sie mir, und dass es sie freute

Dass ich nun in ihrem Schutze sei

Und wie bahnbrechend meine Erfindung sei

Und wie wichtig für den Frieden der Welt

Dass sie nicht in die falschen Hände fällt

Doch jetzt sei die Zeit nicht für Diskussionen

Sie brachten mich an die Bahnstation

Und in einen Zug, und nach kurzer Zeit

Bremste er scharf, es war wieder soweit

Der Zug stand still und an den Türen

Erschienen, um mich erneut zu entführen

Vier mir noch nicht bekannte Herren

Ich ließ mich in ihren Wagen zerren

Und wartete geduldig und zahm

Dass die Sprache auf meine Formel kam

«Tangokönig an Walküre:

Der Pirol pfeift heute Nacht!»

Ich hatte doch nur einen Kuchen geplant

Dass es Sprengstoff würde, hab' ich nicht geahnt

Nur weiß ich mit den Zutaten nie Bescheid

Sie lobten meine Bescheidenheit

Und meinten, es sei mir Großes gelungen

Und boten mir gute Arbeitsbedingungen

Und angenehmes Betriebsklima an Von Seiten Regierung sei alles getan

Für eine fruchtbare Forschungsarbeit

Bis mein Flugzeug ging, blieb nur noch wenig Zeit

Da sie einen entschlossenen Eindruck machten

Ließ ich mich in ein Flugzeug verfrachten

Doch kaum hatte ich mich angeschnallt

Da erschien eine malerische Gestalt

Und zwang, welch' unerwartete Wandlung

Das Flugzeug noch vor dem Starten zur Landung

Nach diesem Akt kühner Luftpiraterie

Bedurfter es nicht vieler Phantasie

Um der nächsten Entführung entgegenzuseh’n

Doch zu meinem Erstaunen, ließ man mich geh’n

«Rumpelstilzchen ruft Schneewittchen:

Stroganoff, nix Kasatschok!»

Erst als ich in der Empfangshalle stand

Sah ich die Agenten allesamt

Inzwischen mir alle persönlich bekannt

Doch anscheinend war ich nicht mehr interessant

Mit sich selbst sehr beschäftigt, fotografierten

Sie sich gegenseitig und spionierten

Der Formel nur noch untereinander nach

Ein netter Agent, den ich darauf ansprach

Erklärte mir das und half mir noch aus

Mit dem Fahrgeld für die U-Bahn nach Haus

Das ganze ist längst schon Vergangenheit

Ich koch' nur noch manchmal, von Zeit zu Zeit

Und dann auch nur Tütensuppen und so

— Also Sachen ganz ohne Risiko

Ich hätte auch alles schon längst vergessen

Käme nicht neulich, unterdessen

Ein Brief von der Spionageabwehr

«Inhalt streng geheim!»

stand auf dem Kuvert

«Wie wir aus geheimer Quelle erfahren

Waren Sie vor zweieinhalb Jahren

In eine Sprengstoffaffäre verstrickt»

Daraufhin hab' ich ihnen mein Kochbuch geschickt

Doch so, wie ich jetzt die Geheimdienste seh'

Gelang es ihnen allen noch lange, eh'

Das Buch ankam, es zu fotokopieren

Und fleißig danach zu experimentieren

Und so wird in den Laboratorien der Welt

Nach meinem Rezept Apfelkuchen erstellt

Mit Hefeteig, Äpfeln und Zucker und Zimt

In der Hoffnung, einmal explodiert er doch

Und wenn sie nicht gestorben sind

Dann backen sie heute noch

Dann backen sie heute noch!

Наскільки я пам’ятаю

Все почалося з торта А точніше, яблучного пирога

Це було 12 числа, у четвер

Я повинен був зробити її щасливою

Швидко після кулінарної книги всілякі речі

Як дріжджі і борошно, змішане з яблуками

Потім все видавлювали у форму для запікання

«Ласкаво просимо» видряпано в тісто

І все розігрівається на маленькому вогні

Те, що сталося далі, сталося неймовірно швидко

Він вийшов яскравим і блискучим з духовки

Я думала, що пиріг готовий

Потім була потужна детонація

А деко облетіла вуха

Після цього я, мабуть, втратив свідомість

Пожежний витягнув мене за двері

Я поволі знову прийшов до себе

З натовпу глядачів надворі, на вулиці

Поговорив зі мною нечіткі речі:

«Лютик сплячій красуні:

Північний вітер співає в трубі!»

Навколо нього стояло дуже непомітно і мовчазно

Навколо ходять троє чоловіків у тренчах і сутулих капелюхах

Вони витягли мене на узбіччя

В автомобіль, який стояв там із запущеним двигуном

Потім вони почали дивитися на мій одяг...

Напевно, після залишків мого торта

Я сказав, що є яйця та яблука

Вони подумали, що я жартівник

І плеснув рацію за вухо

Після чого я знову втратив свідомість

Я прокинувся засліплений від двох ламп

Голос у темряві вибачився

І сказав, що мої викрадачі були

Просто добре для спорожнення мертвих поштових скриньок

І тепер я повинен нарешті відмовитися від формули

Інакше моє життя було б...

Тоді його перервав телефон

З трубки я почув: «Це Отто Шпіон

Ми знайшли формулу

Вона тут, в аеропорту, камера схову вісім

Робінзон до мишачих зубів:

Смажена картопля цвіте синім!»

Усі поспішно втекли з кімнати

У бік аеродрому так і не довелося

За ним зачинилися двері

Потім з’явилося ще одне агентурне кільце

Дзвінок надійшов би з її боку

Вони сказали мені і що вони щасливі

Що я тепер під її захистом

І наскільки новаторським є мій винахід

І як це важливо для миру у всьому світі

Щоб воно не потрапило в чужі руки

Але зараз не час для дискусій

Вони відвезли мене на вокзал

І в поїзді, і через короткий час

Якщо він різко гальмував, то знову той час

Потяг стояв на місці й біля дверей

Виявилося, що знову викрав мене

Четверо джентльменів, яких я ще не зустрів

Я дозволив себе затягнути в їхню машину

І чекав терпляче й покірно

Щоб мова прийшла до моєї формули

«Король танго до Валькірії:

Сьогодні ввечері іволга свистить!»

У мене був запланований тільки торт

Я не уявляв, що це буде вибухонебезпечно

Я просто не знаю, які інгредієнти

Вони хвалили мою скромність

І думав, що я досяг великих справ

І запропонував мені хороші умови роботи

І приємна робоча атмосфера, все зроблено державою

За плідну дослідницьку роботу

До вильоту мого літака залишилося небагато часу

Тому що вони здавалися рішучими

Мене посадили в літак

Але я майже не застібався

Потім з’явилася мальовнича постать

І вимушена, яка несподівана зміна

Літак перед зльотом на посадку

Після цього акту зухвалого повітряного піратства

Для цього не знадобилося багато фантазії

З нетерпінням чекати наступного викрадення

Але, на мій подив, вони мене відпустили

«Румпельштильцхен кличе Білосніжку:

Строганов, не казачок!»

Поки я не стояв у приймальні

Я бачив усіх агентів

Тепер я їх усіх знаю особисто

Але, мабуть, я був уже нецікавий

Зайнятий собою, фотографує

Вони шпигували один за одним

За формулою лише один під одним

Гарний агент, я запитав про це

Пояснив мені це і допоміг

З проїздом у метро додому

Все це давно минуло

Готую лише іноді, час від часу

А потім тільки пакетні супи і таке інше

— Так що все без ризику

Я б давно все забув

Тим часом не прийшов

Лист з контррозвідки

«Зміст абсолютно секретно!»

— сказано на конверті

«Як ми дізнаємося з секретного джерела

Ви були два з половиною роки тому

Заплутаний у вибухівці»

Тому я надіслав їм свою кулінарну книгу

Але так, як я зараз бачу спецслужби

Невже вони всі довго вдавалися, а?

Книга прийшла, щоб її ксерокопіювати

А потім старанно експериментує

І так у лабораторіях світу

Зроблено за моїм рецептом яблучного пирога

З дріжджовим тістом, яблуками і цукром і корицею

В надії, що одного разу він вибухне

І якщо вони не мертві

Тоді випікайте сьогодні

Тоді спечіть сьогодні!