Не уводите меня из весны - Владимир Высоцкий

Весна еще в начале, еще не загуляли,

Но уж душа рвалася из груди,

Но вдруг приходят двое, с конвоем, с конвоем,

Оденься, — говорят, — и выходи.

Я так тогда просил у старшины:

Не уводите меня из весны!

До мая пропотели, все расколоть хотели,

Но, нате вам — темню я сорок дней,

И вдруг, как нож мне в спину — забрали Катерину,

И следователь стал меня главней.

Я понял, понял, что тону.

Покажьте мне хоть в форточку весну.

И вот опять вагоны, перегоны, перегоны,

И стыки рельс отсчитывают путь,

А за окном зеленым — березки и клены,

Как будто говорят: Не позабудь.

А с насыпи мне машут пацаны.

Зачем меня увозят от весны?

Спросил я Катю взглядом: Уходим?

— Не надо.

Нет, Катя, без весны я не могу!

И мне сказала Катя: Что ж, хватит, так хватит.

И в ту же ночь мы с ней ушли в тайгу.

Как ласково нас встретила она!

Так вот, так вот какая ты, весна.

А на вторые сутки на след напали суки,

Как псы, на след напали и нашли,

И завязали суки и ноги, и руки,

Как падаль, по грязи поволокли.

Я понял, мне не видеть больше сны,

Совсем меня убрали из весны.

Весна ще на початку, ще не загуляли,

Але вже душа рвалася з грудей,

Але раптом приходять двоє, з конвоєм, з конвоєм,

Одягнися,— кажуть,— і виходь.

Я тоді просив у старшшини:

Не відводьте мене з весни!

До травня пропотілі, всі розколоти хотіли,

Але, нате вам — темню я сорок днів,

І раптом, як ніж мені в спину — забрали Катерину,

І слідчий став мене головнішим.

Я зрозумів, зрозумів, що тону.

Покажіть мені хоч у кватирку весну.

І ось знову вагони, перегони, перегони,

І стики рейок відраховують шлях,

А за окном зеленим — берізки та клени,

Ніби кажуть: Не забудь.

А з насипу мені махають пацани.

Навіщо мене відвозять від весни?

Запитав я Катю поглядом: Ідемо?

- Не треба.

Ні, Катю, без весни я не можу!

І мені сказала Катя: Що ж, вистачить, так вистачить.

І в ту ту ж ніч ми з нею пішли в тайгу.

Як ласкаво нас зустріла вона!

Так ось, ось яка ти, весна.

А на другу добу на слід напали суки,

Як пси, наслід напали і знайшли,

І зав'язали суки і ноги, і руки,

Як падаль, по грязюці поволокли.

Я зрозумів, мені не бачити більше сни,

Зовсім мене прибрали з весни.