Гимн морю и горам - Владимир Высоцкий

Заказана погода нам Удачею самой,

Довольно футов нам под киль обещано,

И небо поделилось с океаном синевой —

Две синевы у горизонта скрещены.

Не правда ли, морской хмельной невиданный простор

Сродни горам в безумье, буйстве, кротости:

Седые гривы волн чисты, как снег на пиках гор,

И впадины меж ними — словно пропасти!

Служение стихиям не терпит суеты,

К двум полюсам ведет меридиан.

Благословенны вечные хребты,

Благословен Великий океан.

Нам сам Великий случай — брат, Везение — сестра,

Хотя — на всякий случай — мы встревожены.

На суше пожелали нам ни пуха ни пера,

Созвездья к нам прекрасно расположены.

Мы все — впередсмотрящие, все начали с азов,

И если у кого-то невезение —

Меняем курс, идем на SOS, как там, в горах, — на зов,

На помощь, прерывая восхождение.

Служение стихиям не терпит суеты,

К двум полюсам ведет меридиан.

Благословенны вечные хребты,

Благословен Великий океан.

Потери подсчитаем мы, когда пройдет гроза, —

Не сединой, а солью убеленные, —

Скупая океанская огромная слеза

Умоет наши лица просветленные…

Взята вершина — клотики вонзились в небеса!

С небес на землю — только на мгновение:

Едва закончив рейс, мы поднимаем паруса —

И снова начинаем восхождение.

Служение стихиям не терпит суеты,

К двум полюсам ведет меридиан.

Благословенны вечные хребты,

Благословен Великий океан.

Замовлена ​​погода нам Удачею самой,

Досить футів нам під кіль обіцяно,

І небо поділилося з океаном синьової —

Дві синяві біля горизонту схрещені.

Неправда, морський хмільний небачений простір

Схоже на гори в безумстві, буянні, лагідності:

Сиві гриви хвиль чисті, як сніг на вершинах гір,

І впадини між ними — немов прірви!

Служіння стихіям не терпить суєти,

До двох полюсів веде меридіан.

Благословенні вічні хребти,

Благословенний Великий океан.

Нам сам Великий випадок - брат, Везіння - сестра,

Хоча — на всякий випадок — ми стривожені.

На суші побажали нам ні пуху ні пера,

Сузір'я до нас прекрасно розташовані.

Ми всі — передбачливі, всі почали з азів,

І якщо у когось невезіння —

Змінюємо курс, йдемо на SOS, як там, у горах, на поклик,

На допомогу, перериваючи сходження.

Служіння стихіям не терпить суєти,

До двох полюсів веде меридіан.

Благословенні вічні хребти,

Благословенний Великий океан.

Втрати підрахуємо ми, коли пройде гроза,—

Не сивиною, а сіллю вибілені, —

Скупа океанська величезна сльоза

Умиє наші обличчя просвітлені...

Взята вершина — клотики встромилися в небеса!

З небес на землю — тільки на миттєвість:

Щойно закінчивши рейс, ми піднімаємо вітрила —

І знову починаємо сходження.

Служіння стихіям не терпить суєти,

До двох полюсів веде меридіан.

Благословенні вічні хребти,

Благословенний Великий океан.