Заповедник - Владимир Высоцкий

Бегают по лесу стаи зверей -

Не за добычей, не на водопой:

Денно и нощно они егерей

Ищут веселой толпой.

Звери, забыв вековечные страхи,

С твердою верой, что все по плечу,

Шкуры рванув на груди как рубахи,

Падают навзничь - бери не хочу!

Сколько их в кущах,

Сколько их в чащах -

Ревом ревущих,

Рыком рычащих!

Рыбы пошли косяком против волн -

Черпай руками, иди по ним вброд!

Сколько желающих прямо на стол,

Сразу на блюдо - и в рот!

Рыба не мясо - она хладнокровней -

В сеть норовит, на крючок, в невода:

Рыбы погреться хотят на жаровне,-

Море - по жабры, вода - не вода!

Сколько их в кущах,

Сколько их в чащах -

Сколько ползущих,

Сколько летящих!

Птица на дробь устремляет полет -

Птица на выдумки стала хитра:

Чтобы им яблоки всунуть в живот,

Гуси не ели с утра.

Сильная птица сама на охоте

Слабым собратьям кричит: "Сторонись!"-

Жизнь прекращает в зените, на взлете,

Даже без выстрела падая вниз.

Сколько их в рощах,

Сколько их в чащах -

Ревом ревущих,

Рыком рычащих!

Сколько ползущих

Сколько бегущих,

Сколько летящих,

И сколько плывущих!

Шкуры не хочет пушнина носить -

Так и стремится в капкан и в загон,-

Чтобы людей приодеть, утеплить,

Рвется из кожи вон.

В ваши силки - призадумайтесь, люди!-

Прут добровольно в отменных мехах

Тысячи сот в иностранной валюте,

Тысячи тысячей в наших деньгах.

В рощах и чащах,

В дебрях и кущах

Сколько рычащих,

Сколько ревущих,

Сколько пасущихся,

Сколько кишащих

Мечущих, рвущихся,

Живородящих,

Серых, обычных,

В перьях нарядных,

Сколько их, хищных

И травоядных,

Шерстью линяющих,

Шкуру меняющих,

Блеющих, лающих,

Млекопитающих,

Сколько летящих,

Бегущих, ползущих,

Сколько непьющих

В рощах и кущах

И некурящих

В дебрях и чащах,

И пресмыкающихся,

И парящих,

И подчиненных,

И руководящих,

Вещих и вящих,

Рвущих и врущих -

В рощах и кущах,

В дебрях и чащах!

Шкуры - не порчены, рыба - живьем,

Мясо без дроби - зубов не сломать,-

Ловко, продуманно, просто, с умом,

Мирно - зачем же стрелять!

Каждому егерю - белый передник!

В руки - таблички: "Не бей!", "Не губи!"

Все это вместе зовут - заповедник,-

Заповедь только одна: не убий!

Но сколько в дебрях,

Рощах и кущах -

И сторожащих,

И стерегущих,

И загоняющих,

В меру азартных,

Плохо стреляющих,

И предынфарктных,

Травящих, лающих,

Конных и пеших,

И отдыхающих

С внешностью леших,

Сколько их, знающих

И искушенных,

Не попадающих

В цель, разозленных,

Сколько бегущих,

Ползущих, орущих,

В дебрях и чащах,

Рощах и кущах -

Сколько дрожащих,

Портящих шкуры,

Сколько ловящих

На самодуры,

Сколько типичных,

Сколько всеядных,

Сколько их, хищных

И травоядных,

И пресмыкающихся,

И парящих,

В рощах и кущах,

В дебрях и чащах!

Бігають лісом зграї звірів -

Не за здобиччю, не на водопій:

Вдень і вночі вони єгерів

Шукають веселим натовпом.

Звірі, забувши вікові страхи,

З твердою вірою, що все по плечу,

Шкури рвонувши на грудях як сорочки,

Падають горілиць - бери не хочу!

Скільки їх у кущах,

Скільки їх у хащах -

Ревінням ревущих,

Риком ричать!

Риби пішли косяком проти хвиль

Черпай руками, йди по них вбрід!

Скільки охочих прямо на стіл,

Відразу на блюдо – і до рота!

Риба не м'ясо - вона холоднокровніша -

У мережу норовить, на гачок, у невода:

Риби погрітися хочуть на жаровні.

Море - по зябра, вода - не вода!

Скільки їх у кущах,

Скільки їх у хащах -

Скільки повзучих,

Скільки тих, що летять!

Птах на дріб спрямовує політ -

Птах на вигадки став хитрим:

Щоб їм яблука засунути в живіт,

Гуси не їли зранку.

Сильний птах сам на полюванні

Слабким побратимам кричить: "Сторонися!"-

Життя припиняє у зеніті, на зльоті,

Навіть без пострілу падаючи вниз.

Скільки їх у гаях,

Скільки їх у хащах -

Ревінням ревущих,

Риком ричать!

Скільки повзучих

Скільки біжучих,

Скільки тих, що летять,

І скільки пливуть!

Шкіри не хоче хутра носити

Так і прагне в капкан і в загін.

Щоб людей одягнути, утеплити,

Рветься зі шкіри геть.

У ваші сили - задумайтеся, люди!

Прут добровільно у чудовому хутрі

Тисячі сотень в іноземній валюті,

Тисячі тисяч у наших грошах.

У гаях і хащах,

У нетрях і кущах

Скільки ричать,

Скільки ревущих,

Скільки пасуться,

Скільки кишать

Мріють, що рвуться,

Живородящих,

Сірих, звичайних,

У пір'ї ошатних,

Скільки їх, хижих

І травоїдних,

Вовною линяючих,

Шкуру міняючих,

Бліючих, гавкаючих,

Ссавців,

Скільки тих, що летять,

Ті, що біжать, повзучих,

Скільки непитущих

У гаях та кущах

І некурців

У нетрях і хащах,

І плазунів,

І ширяють,

І підлеглих,

І керівних,

Віщих і віщих,

Рвучих і брехливих -

У гаях та кущах,

У нетрях і хащах!

Шкури - не псовані, риба - живцем,

М'ясо без дробу - зубів не зламати, -

Вправно, продумано, просто, з розумом,

Мирно – навіщо ж стріляти!

Кожному єгерю – білий фартух!

У руки - таблички: "Не бий!", "Не губи!"

Все це разом звуть - заповідник, -

Заповідь лише одна: не вбив!

Але скільки в нетрях,

Гаях та кущах -

І сторожів,

І стережних,

І заганяючих,

В міру азартних,

Погано стріляючих,

І передінфарктних,

Травлять, гавкають,

Кінних та піших,

І відпочиваючих

З зовнішністю дідька,

Скільки їх знають

І досвідчених,

не потрапляють

В ціль, розлючених,

Скільки біжучих,

Повзучих, кричучих,

У нетрях і хащах,

Гаях та кущах -

Скільки тремтячих,

Псують шкіри,

Скільки ловлячих

На самодури,

Скільки типових,

Скільки всеїдних,

Скільки їх, хижих

І травоїдних,

І плазунів,

І ширяють,

У гаях та кущах,

У нетрях і хащах!