Мне каждый вечер зажигают свечи... - Владимир Высоцкий

Мне каждый вечер зажигают свечи,

И образ твой окуривает дым, —

И не хочу я знать, что время лечит,

Что все проходит вместе с ним.

Я больше не избавлюсь от покоя:

Ведь все, что было на душе на год вперед,

Не ведая, она взяла с собою —

Сначала в порт, а после — в самолет.

Мне каждый вечер зажигают свечи,

И образ твой окуривает дым, —

И не хочу я знать, что время лечит,

Что все проходит вместе с ним.

В душе моей — пустынная пустыня, —

Так что ж стоите над пустой моей душой!

Обрывки песен там и паутина, —

А остальное все она взяла с собой.

Теперь мне вечер зажигает свечи,

И образ твой окуривает дым, —

И не хочу я знать, что время лечит,

Что все проходит вместе с ним.

В душе моей — все цели без дороги, —

Поройтесь в ней — и вы найдете лишь

Две полуфразы, полудиалоги, —

А остальное — Франция, Париж…

И пусть мне вечер зажигает свечи,

И образ твой окуривает дым, —

Но не хочу я знать, что время лечит,

Что все проходит вместе с ним.

Мені щовечора запалюють свічки,

І твій образ обкурює дим,—

І не хочу я знати, що час лікує,

Що все відбувається разом із ним.

Я більше не позбавлюся спокою:

Адже все, що було на душі на рік вперед,

Не знаючи, вона взяла з собою —

Спочатку в порт, а після — в літак.

Мені щовечора запалюють свічки,

І твій образ обкурює дим,—

І не хочу я знати, що час лікує,

Що все відбувається разом із ним.

В душі моїй — пустельна пустеля, —

Так що стоїте над моєю порожньою душею!

Уривки пісень там і павутиння,

А все інше вона взяла з собою.

Тепер мені вечір запалює свічки,

І твій образ обкурює дим,—

І не хочу я знати, що час лікує,

Що все відбувається разом із ним.

В душі моєї— всі цілі без дороги,—

Порийтеся в ній — і ви знайдете лише

Дві напівфрази, напівдіалоги, —

А решта — Франція, Париж…

І нехай мені вечір запалює свічки,

І твій образ обкурює дим,—

Але не хочу я знати, що час лікує,

Що все відбувається разом із ним.