Песня о поэтах - Юрий Визбор

Не замечая бабьего лета,

Синих рассветов, теплых ветров,

Служат поэты в госкомитетах,

Ездят в такси, а чаще в метро.

Им бы, поэтам, плавать бы в море,

Лед бы рубить им на ледниках,

Знать бы им счастье, мыкать бы горе,

Камни таскать бы им в рюкзаках.

Ни за какие крупные деньги

Им не прижиться в этих стенах.

Шапка в меху, да вот не по сеньке,

Всем хорошо, да только не нам.

Это поэтам кто-то накаркал,

Жить не дожив, идти не дойдя…

Плакать медведям из зоопарка

По перелескам в серых дождях.

Не помічаючи бабиного літа,

Синіх світанків, теплих вітрів,

Служать поети в держкомітетах,

Їздять у таксі, а частіше в метро.

Їм би, поетам, плавати в морі,

Лід би рубати їм на льодовиках,

Знати би їм щастя, микати би горе,

Камені тягати би їм у рюкзаках.

Ні за які великі гроші

Їм не прижитися в цих стінах.

Шапка в хутрі, так ось не по ній,

Усім добре, та тільки не нам.

Це поетам хтось накаркав,

Жити не доживши, йти не дійшовши...

Плакати ведмедям із зоопарку

По перелісках у сірих дощах.