Сияла ночь - Олег Погудин

Сияла ночь.

Луной был полон сад.

Лежали

Лучи у наших ног в гостиной без огней.

Рояль был весь раскрыт, и струны в нем дрожали,

Как и сердца у нас за песнею твоей.

Ты пела до зари, в слезах изнемогая,

Что ты одна — любовь, что нет любви иной,

И так хотелось жить, чтоб, звука не роняя,

Тебя любить, обнять и плакать над тобой.

Сяяла ніч.

Місяцем був сповнений саду.

Лежали

Промені у наших ніг у вітальні без вогнів.

Рояль був весь розкритий, і струни в ньому тремтіли,

Як і серця у нас за піснею твоєю.

Ти заспівала до зорі, в сльозах знемагаючи,

Що ти одна — кохання, що немає кохання іншого,

І так хотілося жити, щоб, звуку не ранячи,

Тебе любити, обійняти і плакати над тобою.