На реках Вавилонских - Олег Погудин

Это песня плененных, гонимых врагом,

Преисполнена горя и стона.

На реках Вавилонских, тамо седохом и плакахом,

Внегда помянути нам Сиона.

И рыдают сидящие у чужих берегов,

Путь, которым ведут, как ты страшен!

И в молчаньи на вербиих посреде его

Обесихом органы наша.

Но отчаянье пленных не радует глаз,

И чтоб путь этот был интересней,

Вопросиша ны тамо пленшии нас

0 словесех песней.

0, ведущие в плен, о, служители тьмы,

Что глумитесь над болью людей?

Како воспоем песнь Господню мы,

Находясь на земли чуждей?

Мы молитвою к Богу боль утолим

И в чужих необжитых краях.

Аще забуду тебе, Иерусалим,

Забвена буди десница моя!

0, ведущие в плен, притупите мечи,

Богу нашему мы и без вас воспоем

Окаянная дочь, вавилонская дщи,

Да воздастся тебе воздаянье твое.

Так возми же органы, плененный народ,

Зазвучи серебро под руками.

Вавилонская дочь, наш Господь разобьет

Младенцы твоя о камень.

Це пісня полонених, гнаних ворогом,

Сповнена горя і стону.

На річках Вавилонських, там сідохом і плаках,

Завжди пом'янути нам Сіону.

І ридають ті, хто сидить біля чужих берегів,

Шлях, яким ведуть, як ти страшний!

І в мовчання на вербії серед його

Обесихом органи наша.

Але відчай полонених не тішить око,

І щоб цей шлях був цікавішим,

Запитання ни там пленшіі нас

0 слівес піснею.

0, що ведуть в полон, о, служителі пітьми,

Що знущаєтеся над болем людей?

Як співаємо пісню Господню ми,

Перебуваючи на землі чужий?

Ми молитвою до Бога біль вгамуємо

І в чужих необжитих краях.

Коли забуду тобі, Єрусалиме,

Забудь буди правиця моя!

0, що ведуть в полон, притупіть мечі,

Богу нашому ми без вас заспіємо

Окаяна дочка, вавилонська доща,

Так віддасться тобі відплата твоя.

Так можи ж органи, полонений народ,

Зазвучи срібло під руками.

Вавилонська дочка, наш Господь розіб'є

Немовлята твоя про камінь.