Гора Голгофа - Олег Погудин

Гора Голгофа.

Вижу три креста.

(Замри, душе, доколе окаянна?)

А посреди — распятого Христа.

У ног — Святая Дева с Иоанном.

И тот, что слева, над Христом глумясь,

В своих неправдах Бога обвиняя,

Сказал, с богоубийцами сроднясь:

— Коль Ты — Христос, спаси Себе и наю.

Но тот, что справа, запретил ему:

— Или твоя душа Творца не знает?

За наше зло нам мало этих мук,

А Этот же, скажи, за что страдает?

О, бывший тать, о нынешний святой,

Всё зло своё перечеркнул немногим:

Перед безумной воющей толпой

Ты исповедал Страждущего — Богом.

О ты, который с Господом терпел,

О, покаяньем вырванный из ада!

Одна лишь правда ожила в тебе,

Что полон был ты всяческой неправды.

И в этот миг, последний крестный миг,

Ты оправдал поруганного Бога,

И капля правды, перевесив мир,

Ввела под своды райского чертога.

О, Боже мой, распятый как злодей,

Тебе, Тебе с Отцем и Духом Слава!

Своим Крестом Ты разделил людей

На тех, кто слева, и на тех, кто справа.

Гора Голгофа, Пасхи Колыбель,

Шепчу одно неверными устами:

— Душе моя, помысли о себе,

Душе моя, душе, куда мы станем?

О Мати Света, не остави нас,

Взыщи мене, Единая Отрадо.

Да оживёт во мне хоть в смертный час

Разбойничья спасительная правда.

Гора Голгофа.

Бачу три хрести.

(Замри, душі, доки окаянна?)

А посеред — розп'ятого Христа.

У ніг — Свята Діва з Іоанном.

І той, що ліворуч, над Христом знущаючись,

У своїх неправдах Бога звинувачуючи,

Сказав, з боговбивцями споріднений:

— Коли Ти Христос, спаси Себе і знаю.

Але той, що праворуч, заборонив йому:

— Чи твоя душа Творця не знає?

За наше зло нам мало цих мук,

А Це ж, скажи, за що страждає?

О, колишній тать, про нинішній святий,

Все зло своє перекреслив небагатьом:

Перед шаленим виючим натовпом

Ти сповідав Стражденного Богом.

Ти, який з Господом терпів,

О, покаянням вирваний із пекла!

Одна лише правда ожила в тебе,

Що сповнений був ти всілякої неправди.

І ця мить, остання хресна мить,

Ти виправдав зганьбленого Бога,

І капля правди, переваживши світ,

Ввела під склепіння райського палацу.

О, Боже мій, розіп'ятий як злодій,

Тобі, Тобі з Батьком і Духом Слава!

Своїм Хрестом Ти розділив людей

На тих, хто ліворуч, і тих, хто праворуч.

Гора Голгофа, Великдень Колиска,

Шепчу одне невірними вустами:

— Душе моя, помисли про себе,

Душі моя, душі, куди ми станемо?

Про Мати Світла, не залиши нас,

Шукай мене, Єдина Відрадо.

Так оживе в мені хоч у смертну годину

Розбійницька рятівна правда.