Kennst Du Die Kleinen Nicht Wirklich Nützlichen Gegenstände? - Reinhard Mey

Kennst du die kleinen, nicht wirklich nützlichen Gegenstände

Die sich dir unterschieben, nein?

Sie fall’n dir in den Schoß

Sie fall’n dir irgendwann scheinbar ganz harmlos in die Hände

Aber von dem Augenblick an wirst du sie nie mehr los

Du siehst sie an und du betastest sie von allen Seiten

Du legst sie erstmal vor dich hin, du räumst sie später weg —

Aber da irrst du dich: Da bleiben sie für alle Zeiten

Die kleinen Platzbesatzer kriegst du nie wieder vom Fleck

Sie lungern auf dem Schreibtisch, sie entern die Bleistiftschale

Nehmen die Primel ein und stürmen dann das Fensterbrett

Die Ablage, das Waschbecken, besetzen die Regale

Schließlich erobern sie den Nachttisch und sogar das Bett

Die liebgeword‘nen Inhalte der Überraschungseier

Das Klingelglöckchen, das der Schokoladenhase trug

Die Plastikmaus, der Glibberwurm und der Hartgummigeier

Das «Nicht hinauslehnen"-Schild aus dem alten S-Bahn-Zug

Das Schokoherz, der Schlüsselanhänger mit Mona Lisa

Das Kinderzähnchen, das im rosa Wattekästchen ruht

Der Thermometer-versehene schiefe Turm von Pisa

Und das Kastanienmännchen mit dem kecken Muschelhut

Und sie verbrüdern sich mit Staubmäusen und Kerzenstummeln

Bilden mit Pizzaresten eine unsel‘ge Allianz

Sympatisier’n mit Gummibärchen und mit Ratzefummeln

Und paaren sich mit manch unappetitlicher Substanz

Und sie vermehr’n sich wieselflink, die kleinen Hausdämonen

Nach jeder Reise, jeder Heimkehr, mit jedem Besuch:

Ein Petersdom als Sparschwein, ein Salzstreuer als Zitrone

Ein Engelchen, ein Eselchen, ein Tellerchen — ein Fluch!

Sie lästern feixend über dich, sie schneiden dir Grimassen

Sowie du ihnen einen Augenblick den Rücken drehst

Die Nofretete, das Eifeltürmchen, die Sammeltassen

Sind außer Rand und Band, sobald du aus dem Zimmer gehst

Und dann entdeckst du, daß sie dich schon viel zu lange stören

Einmal da packst du sie und schmeißt den ganzen Krempel raus!

Denn du ahnst längst, daß sie in Wirklichkeit nicht dir gehören

Sondern daß du Trottel ihnen gehörst samt deinem Haus

Aber heut' ist der Tag der Abrechnung, heut' fängst du dort an

Wo du das letzte Mal gescheitert bist, heut' kennst du nichts

Heut' machst du reinen Tisch, heut' geh’n sie alle übern Jordan

Heut' ist Recycling-Tag und der Tag des Jüngsten Gerichts

Und du entrümpelst und befreist mutig deine Miefecken

Weihnachtsmann, Trockenblume, alles geht mülleimerwärts

Halt, nicht das Kneteschwein, und bitte nicht die Fimo-Schnecken

Und nicht den «Lurchi», nein, das bringst du doch nicht übers Herz!

Und schon beginnst du, alles wieder aus dem Müll zu klauben

«Ihr lieben Bleistiftreste» — du wirst leicht sentimental

Du wolltest eigentlich nichts wegwerfen, nein nur entstauben:

Willkommen zuhaus, ihr Staubfänger, bis zum nächsten Mal!

Ви знаєте ці маленькі, не дуже корисні предмети

Хто тобі нав'язується, ні?

Вони падають тобі на коліна

У якийсь момент вони, здається, потрапляють у ваші руки зовсім нешкідливо

Але з цього моменту ти ніколи від них не позбудешся

Ти дивишся на неї і торкаєшся її з усіх боків

Ви кладете їх перед собою спочатку, ви прибираєте їх пізніше -

Але ви помиляєтеся: вони залишаються там назавжди

Ви ніколи більше не позбавите маленьких мешканців місця

Вони затримуються на столі, сідають на піднос з олівцями

Візьміть примулу, а потім штурмуйте підвіконня

Полка, раковина займають полиці

Згодом вони підкорюють тумбочку і навіть ліжко

Заповітний вміст яєць-сюрприз

Дзвінок, який носив шоколадний зайчик

Пластикова миша, глиняний хробак і твердий гумовий гриф

Знак «Не висувайся» зі старого поїзда S-Bahn

Шоколадне серце, брелок з Моною Лізою

Дитячий зуб лежить у рожевій бавовняній коробці

Пізанська вежа з наконечником термометра

І каштановий чоловік у нахабному капелюсі

І вони братаються з пиловими мишами та свічками

Складіть невдалий союз із залишками піци

Співчувайте липким ведмедикам і щурячим щурям

І поєднується з якоюсь неприємною речовиною

І розмножуються вони так швидко, як блискавка, маленькі домашні демони

Після кожної поїздки, кожного повернення додому, кожного візиту:

Собор Святого Петра як скарбничка, сільниця як лимон

Янголятко, віслючок, тарілка — прокляття!

Вони пліткують про вас з усмішками, роблять вам грими

Як тільки ви на мить повернетесь до них спиною

Нефертіті, Ейфелева вежа, колекційні чашки

Виходите з-під контролю, як тільки виходите з кімнати

А потім ви виявляєте, що вони турбують вас занадто довго

Там ви хапаєте їх і викидаєте весь безлад!

Тому що ви давно підозрювали, що вони дійсно вам не належать

Але що ти, ідіот, належиш їм разом зі своїм будинком

Але сьогодні день розплати, сьогодні ти починаєш там

Де ти провалився минулого разу, ти нічого не знаєш сьогодні

Сьогодні ви чистите зачистку, сьогодні вони всі переходять через Йордан

Сьогодні день переробки і судний день

А ви розрядіть і сміливо звільняйте свої смердючі плями

Дід Мороз, сухоцвіт, все йде на смітник

Зупиніться, а не пластиліновий порося, і будь ласка, не равлики з полімерної глини

І не «Лурчі», ні, до цього не змусиш себе!

І знову починаєш вибирати все зі сміття

«Ви дорогі клаптики олівця» — стаєте трохи сентиментальними

Ви дійсно не хотіли нічого викидати, просто зітріть пил:

Ласкаво просимо додому, пилозбирачі, до наступного разу!