В жизни, как в тёмной чаще - Воскресение

В жизни, как в темной чаще,

Каждый чуть-чуть пропащий,

Как заблудившиеся дети.

Ищут друг друга слепо,

Словно в бреду нелепом,

Зовут того, кто не ответит.

День у ночи во власти,

Утро сулит ненастье,

Грядущий день встаёт из мрака;

Может быть кто-то свыше,

Горе твоё услышит,

Когда б ты только смел заплакать.

В поисках вольной воли,

Люди, как лодки в море,

Бесцельно носятся по свету;

В этих волнах безлюдных

Встретится дважды трудно

Тем, кто поверит слепо ветру.

Где-то в забытых странах

Цветут на лесных полянах

Цветы твоих минувших вёсен.

Плыл бы ты в лодке легкой,

К тем берегам далеким,

Когда б имел ты пару вёсел.

В мире соблазнов много,

Люди не верят в бога,

Но кто из них не верит в чёрта?

Он обо всех нас помнит,

Он каждой беды виновник,

И это каждый помнит твёрдо.

Но разве не рад бы каждый

Душу продать однажды,

За всё, что так для счастья нужно?

Ты бы дерзать не смея,

Сделал себя умнее,

Когда б ты продал чёрту душу.

У житті, як у темному частіше,

Кожен трішки зниклий,

Як діти, що заблукали.

Шукають один одного сліпо,

Немов у бреду безглуздому,

Звати того, хто не відповість.

День у ночі у влади,

Ранок обіцяє негоду,

Наступний день встає з темряви;

Можливо хтось згори,

Горе твоє почує,

Коли б ти тільки смів заплакати.

У пошуках вільної волі,

Люди, як човни в море,

Безцільно носяться по світлу;

В цих хвилях безлюдних

Зустрічається двічі важко

Тим, хто повірить сліпо вітру.

Десь у забутих країнах

Цвітуть на лісових галявинах

Квіти твоїх минулих весен.

Плив би ти в човні легкої,

До тих берегів далеких,

Коли б мав ти пару весел.

У світі спокус багато,

Люди не вірять у бога,

Але хто з них не вірить у біса?

Він про всіх нас пам'ятає,

Він кожної біди винуватець,

І це кожен пам'ятає твердо.

Але хіба не рад би кожен

Душу продати одного разу,

За все, що так для щастя потрібно?

Ти би смикати не смія,

Зробив себе розумнішим,

Коли б ти продав чорту душу.